“Страсті” по четверговій свічці

0

У Чистий четвер до сходу сонця намагаються скупатися або хоча б вмитися, щоб були краса та здоров’я. А ввечері – намагаються донести з церкви додому запалену свічку, яка оберігатиме оселю весь рік.

Страсна свічка

Страсна свічка

Ввечері у Чистий четвер у церкві відправляються «Страсті» – одне з найкрасивіших богослужінь. Раніше протягом цих кількох годин миряни намагалися зберігати урочистий спокій: ні сміху, ні співів, ні голосних розмов на вулицях в час, коли в церкві читалися євангелії, чути не було.

Після відправи намагалися донести додому «страсну» свічку – так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціальні ліхтарики з кольорового паперу або фарбованого скла. Червоні, сині, зелені, вони були гарною оздобою вечора.

Страсна свічка – символ очисного вогню. Її полум’ям випалювали (вірніше — викопчували сажею) хрест у хаті на сволоці — «щоб лиха нечисть хату минала». На Харківщині існувало повір’я, що страсний хрест — «корисний на випадок пожежі», а тому його не стирали аж до наступного Чистого четверга.

Хворі на пропасницю шкребли сажу з «страсного хреста», розводили в свяченій воді і пили, як ліки.

Якщо полум’ям страсної свічки випалити хрест на воротях, то в двір не забіжить «поганий собака», тобто «нечиста сила», що в цей вечір бігає по землі, взявши на себе таку подобу.

Страсна свічка, за умови виконання певних дій, допомагала виявити відьму чи побачити домовика.

Страсна свічка

Страсна свічка

Народ вірив, що ця свічка в скрутний час стає людям у пригоді; її запалювали перед святими образами, коли на мешканців дому нападав страх. Так, під час великої грози запалювали страсну свічку, «щоб грім хати не спалив». Відтак її ще називають «громичною» або «громицею». Запалювали цю свічку і при тяжкій хворобі людей або худоби, а також під час тяжких пологів; давали в руки вмираючому. Пасічники з цією свічкою обходили бджільник. В день Стрітення, коли «зима з літом зустрічається», запалювали «громичну» свічку — «щоб літо зиму побороло».

Страсні свічі селяни лили самі, бо «трудова свіча лучче Богові вгодна». І лили їх такими, щоб вистачало надовго — бували свічі «в два аршини довжиною і до десяти фунтів вагою».

«Особливо велику силу має свічка, що горіла дванадцять Страстей — з року в рік. У кого є така свічка, той собі хату де схоче поставить, і всяке господарство буде йти йому добре, і не пристане до нього ніяка нечисть. Тільки треба ту страсну свічку розтоплювати в каганці і обкурювати нею всі статки», – існувало і таке повір’я. Утім, вважалося, що як свічка горіла в церкві три роки підряд “на Страстях”, під час читання євангелій, то така свічка вже мала достатню чарівну силу, щоб «берегти хату від усього злого».

Загалом Чистий четвер вважається одним із найважливіших днів Страсного тижня. Тому обрядів – більше, ніж достатньо. Так, коли в церкві відправляються Страсті, господині викидають на горище 12 сухих полін — «щоб паска не запалася».

У цей день не роблять майже нічого, окрім прибирання оселі. Також – перуть одяг, купляють обновки собі і дітям, купають і стрижуть волосся малечі. Дехто, починаючи з Чистого четверга і аж до Великожня, не вживає нічого, окрім води.

Навський Великдень

У деяких селах на Київщині, Поділлі та на Лівобережжі Чистий четвер — це «Навський Великдень». За стародавнім народнім віруванням Бог тричі на рік відпускає мерців з «того світу»: перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квітують жита, і третій раз на Спаса.

На Навський Великдень, за повір’ями, мерці відправляють своє Богослуження і каються в гріхах. У цей день вони не бояться ні хреста, ні молитви, а як побачать живого чоловіка, то душать до смерти. А щоб мерці не задушили, то треба обливатися водою: «мерці мокрого бояться».

Коментувати

23 вересня 2017
22 вересня 2017