10 книг про Другу світову. Що читають депутати, підприємці та журналісти

Від книг радянської класики до сучасних творів американських письменників та мемуарів відомих діячів історії. Ми дізналися, які книги про Другу світову війну читають депутати, представники креативного бізнесу, телеведучі та журналісти.

10 книг про Другу світову. Що читають депутати, підприємці та журналісти

10 книг про Другу світову. Що читають депутати, підприємці та журналісти

Журналіст, ведучий телеканалу «Еспресо ТБ» Віталій Портников відзначив книгу Вінстона Черчилля «Друга світова війна».

knigi4

– Мемуари Вінстона Черчилля про Другу світову війну мають нобелівську премію з літератури. Вважаю, що це найбільш панорамна картина війни, – сказав Віталій Портников.

Як сказав у своїй промові член Шведської академії Петер Сіверц, «політичні та літературні досягнення Черчілля настільки великі, що його можна порівняти як із Цезарем, так і з Цицероном».

Власниця кав’ярні Катерина Бабич пригадує, що з усіх книг про війну їй найбільше запам’ятався роман Юрія Бондарєва «Гарячий сніг».

knigi2

– «Гарячий сніг» Бондарєва запам’ятався мені ще зі шкільних років. Не скажу, що я дуже цікавилася літературою, яка пов’язана з темою Другої світової війни, але ця книга зайняла особливу поличку в моїй голові. Там в деталях описано молодь, яка йшла на війну. Зараз згадую і мурашки по тілу. Їх відношення! Самовідданість! Те, як мислили вони, захоплює мене. Деякі люди до таких думок не доходять і за все життя, – розповідає пані Катерина.

Сам автор роману Юрій Бондарєв у роки Другої світової будучи артилеристом пройшов бої від Сталінграда до Праги.

Дія роману «Гарячий сніг» відбувається саме під Сталінградом. Радянські війська блокують 6-ту армію генерала Паулюса. Група армій «Дон» під керівництвом фельдмаршала Манштейна пробує деблокувати армію Паулюса. Бій, описаний в романі, визначив результат всієї Сталінградської битви.

knigi7

Журналіст та редактор видання «Полтава 365» Станіслав Майзус розповів, що 28 квітня 2017 року в Ізраїлі на 88-му році життя помер Йон Деген, автор вірша, «Мой товарищ, в смертельной агонии» тривалий час вважався народним.

Мой товарищ, в смертельной агонии

Не зови понапрасну друзей.

Дай-ка лучше согрею ладони я

Над дымящейся кровью твоей.

Ты не плачь, не стони, ты не маленький,

Ты не ранен, ты просто убит.

Дай на память сниму с тебя валенки.

Нам еще наступать предстоит.

– Він – мій улюблений про Другу світову війну, адже ці рядки якнайкраще передають усю глибину трагедії тих років. Вони належать уродженцю Могильов-Подільського, легендарному танкісту, відомому ортопеду-травматологу, поету.

Іон Деген не вважав себе літератором, після війни він обрав для себе мирну професію лікаря і все життя допомагав людям. Він здійснив першу в світі операцію із реплантації передпліччя, написав більше 90 наукових праць. Його зараховують до родоначальників наукової магнітотерапії. Як педагог підготував захист двох докторських та 8 кандидатських дисертацій!, – розповідає пан Станіслав.

За словами редактора, Деген був командиром танку Т-34 2-го танкового батальйону 2-ї гвардійської окремої танкової бригади, бойове хрещення прийняв під Вапняркою. Тричі був поранений, у тому числі двічі — важко. Між Уманню та Христинівкою літом 1941-го підрозділ потрапив в оточення. 19 днів бійці пробиралися по окупованій території із сутичками та рукопашними боями. Йона поранило в ногу, та він самостійно перебрався через Дніпро. Селяни довезли його до Полтавського шпиталю, де від ампутації ноги він відмовився. Лікувався 5 місяців, а потім повернувся на фронт. Деген був двічі представлений до нагородження «Золотою Зіркою» Героя Радянського Союзу. Але через «п’ятий пункт» отримував лише ордени.

– Він був скромною і делікатною людиною. Жив із осколком в мозку. Сім кульових поранень, щелепу збирали буквально зі шматочків; черевик був одягнений на протез, – додає журналіст.

Депутат полтавської міської ради Юліан Матвійчук розповідає, що загалом прочитав багато літератури про цей конфлікт світового масштабу.

knigi1

За його словами, є багато зарубіжних авторів, які описують події з точки зору очевидців, однак потрібно читати крізь слова книжки Німецьких, Радянських чи Американських авторів, адже усі вони наповнені пропагандою, усі вони проходили цензуру. Напроти менше пропаганди і як третя сторона тут виступають Британські автори, яких приємніше читати.

– Але найулюбленішою моєю книгою є мемуари Гудеріана «Спогади солдата». Він без будь якої заангажованості описує події, які відбувалися в 1939-1945 роках. Це та людина, яка виступала проти політичних репресій режиму і був просто непоганим стратегом. Тут описана і польська кампанія, і Французька, і Норвезька, і «Барбаросса», до речі цікавий той факт, що Гудеріан неодноразово заявляв про неготовність нападу на СРСР, що Генштаб ставив забагато дивізій на минулі західні кампанії, і поставив замало дивізій на східну – усього лише 145. Тут є згадки і про Полтаву. Він описує, як вони зайшли в місто, як їх зустрічали, і вже на наступний день почалися постійні нальоти радянських бомбардувальників ПЕ-2, розбомблені дамби та театри в місті. Загалом він був дідом танкових військ Німеччини і неперевершеним стратегом. Тому усім раджу, хто ще не читав, – розповідає Матвійчук.

Народний депутат України Юрій Бублик розповів, що з книг про Другу світову його вразила робота колишнього військового Віктора Дмитренка — «Полтава в окупаційний період (1941 — 1943)».

knigi5

– Ця книга ще не надрукована. Я отримав нагоду прочитати цей текст. Вона стане доступною вже протягом місяця-двох. У книзі Дмитренко детально описав події двох років, коли наше місто було в окупації нацистами. Часом ті жахи, що відбувалися з полтавцями, неможливо читати. Книга важка, але дуже необхідна, і дозволяє іншими очима поглянути на Полтаву.

Текст — повністю документальний. Кожну подію, кожен факт автор бере або з архівів, або з розповідей і спогадів очевидців. І те, що місця цих подій зовсім поруч, зачепить за живе. Чекайте і читайте побільше хороших книг! – розповідає Бублик.

Секретар Полтавської міської ради Оксана Деркач пригадує книгу, героєм якої є льотчик-ас, учасник Другої світової війни у складі радянській армії, Герой Радянського Союзу Олексій Петрович Маресьєв.

knigi3

– Серед багатьох творів про війну, які мені вдалося прочитати, найбільше запам’яталася книга «Повість про справжню людину», автор – Борис Польовий. Сюжет цієї книги перегукується з долею мого дідуся, тому що він так само був поранений, втратив ногу, всю ніч пролежав на морозі. Його знайшли санітари, ледве притомного. Коли він розповідав мені свою історію, то вона перегукувалася з історією льотчика Маресьєва. Серед інших книг мені запам’ятався роман Олеся Гончара «Прапороносці», – розповідає Оксана Деркач.

Голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький пригадав декілька книг на задану тему, але одна з улюблених – «А зорі тут тихі»:

– Найулюбленіші оповідання на тему Другої світової війни це два романи Бориса Васильєва «А зорі тут тихі» та «В списках не значився», поема «Василь Тьоркін» Твардовського та вірші Симонова. Поезія менш редагована, тому, зазвичай, більш емоційна та гірка. Ще б згадав детективний роман братів Вайнерів «Ера милосердя», широковідомий під екранізаційною назвою «Місце зустрічі змінити не можна». Роман на основі реальної історії «банди Мітіна», розкриває тему наслідків війни – розгул бандитизму, зброя в громадського населення, неможливість багатьох адаптуватися після фронту та повернутися до нормального життя, а головне – що немає «білого» та «чорного», що в кожній людині тісно переплітаються світла та темна сторони, – розповідає Біленький.

knigi6

Редакція «Трибуни» також вирішила обрати декілька книг, які прочитали наші журналісти.

Роман американського письменники Ентоні Дорра «Все те незриме світло» – історія про французьку дівчинку та хлопчика з Німеччини, які полюбляли слухати одну радіопередачу про природу, і обидва постраждали від війни. Дівчинка Марі-Лор змушена була покинути рідний Париж, хлопець Вернер хотів би триматися подалі від нацистів, але він, як сирота, змушений йти до ґітлерюгенду, воювати на території України, а потім – Франції.

Це книга про любов до своїх близьких, до братів та сестер, до науки та знань, які дають останню надію не втратити людську подобу в агонії війни, ксенофобії та ненависті.

Книга Віктора Суворова «Криголам», написана на основі документів розповідає, що Адольф Гітлер, розпочав війну проти СРСР, бо Сталін готував планував на Німеччину на липень 1941 року.

Головною причиною Другої світової війни у книзі оголошується політика Йосипа Сталіна, метою якої, згідно з Суворовим, було захоплення Центральної та Західної Європи саме влітку 1941 року.

knigi8

– Наведені в книзі аргументація та висновки про терміни заперечувалися радянською та російською академічною наукою, хоча не заперечувався факт пропозиції Генштабу РСЧА про завдання попереджувального удару незадовго до нападу Німеччини, про що було повідомлено Сталіну Георгієм Жуковим, але цей варіант розвитку подій Сталіним був рішуче відкинутий.

Наведена в книзі аргументація базується переважно на матеріалах з відкритих джерел. Неочікуваність і парадоксальність зроблених у книзі висновків зумовили проведення ряду семінарів і конференцій з порушених у книзі питань, – пише критик А. Болдирєв.

Роман Павла Загребельного «Європа 45» – розповідає про події, які розгортаються в Західній Німеччині, Голландії, Франції, Італії. Поле битви – Париж, Рим, прирейнські міста і католицькі монастирі. Саме там ведуть боротьбу з нацизмом семеро людей різних національностей, різних поглядів і різної віри. Доля звела їх на війні, на ворожій німецькій землі, а ненависть до нацизму об’єднала. То був маленький інтернаціональний бойовий загін під командою українця Михайла Скиби. Голодні, загнані, зморені люди потрапили у самий вир війни і боролися з нею всіма своїми силами, подолали неможливі перешкоди, пройшли крізь пекельну небезпеку, щоб внести свою частку у Велику Перемогу, щоб мати можливість повернутися до рідних домівок, до вільного і щасливого життя.

Колажі: Рузанна Давітян

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: