Ната Гостило
16 записи

Типова молодість

16

З нагоди отримання всіх моїх 5 зарплат на основній роботі (точніше пайчеків, як їх тут називають, які я повина обміняти в банку на гроші), я вирішила написати як же я жила майже без грошей 5 тижнів в іншій країні, до яких змін в мені це призвело і яких висновків в результаті я дійшла.

IMG_3155

І хоча мій блог називається “Типова молодість”, але сам по собі він буде зовсім не типовим. Коли я кинула його своїй колезі перед тим, як публікувати, то вона сказала, що ніби прочитала невеликий розділ книжки про американців. Тому welcome до моєї досить відвертої розповіді.

Хочу почати з подяки) я насправді дуже вдячна всім людям, які мене годували весь цей час і нічого при цьому від мене не хотіли) Хоча ніхто з них, скоріше за все, не прочитає це, але нехай буде)

Як я писала раніше, 5 тижнів я жила на зарплату, яку я отримую на другій роботі. Але я там працюю набагато менше годин, тому мені вистачало тільки віддати борги, заплатити за тиждень за квартиру і купити трохи їжі на кілька днів.

ЇЖА
Моїм основним джерелом їжі є моя подруга Даша, яка працює в піцерії. Раніше вона приносила лише піцу, (яку ми вже ненавидимо), а зараз ще й кольцоне.

IMG_2887

Ми не розуміли наскільки ми реально залежні від неї та її роботи, поки кілька днів тому у неї не було 2 вихідних, і тому вона нічого не приносила додому. Після цього ми вже не говоримо, що ненавидимо піцу)

IMG_2662
Ну і звісно ж, моя інша подруга Аня, яка завжди ділиться зі мною вкусняшками, і в ресторані якої можна пити халявну колу або спрайт, або лимонад та таке інше.

IMG_2726
Але першим, хто покормив мене, ще й зі Старбаксу, була моя типу менеджер Зіна. І вона так само часто ділиться зі мною їжею)

IMG_2560
Також майже кожен вечір нам щось та перепадає він хазяйки, у якої ми живемо. Ми навіть спробували її національне блюдо (вона, здається, мусульманка) – манти. Вони складаються з дрібно нарізаного м’яса в тонко розкатаному тісті.

IMG_2837
Ну і останнє, та найцікавіше джерело – це мужчинки) Я не впевнена, що я зараз все згадаю, але спробую:
– поїхала гуляти з Дашою та чуваками, яких вона знайшла в інтернеті. Повели в ресторан їсти начос;
– обкурений чорний американець, який працював з Анею в ресторані. Купив мені вкусняшкі на заправці (я схопила все, що встигла, коли він сказав, що заплатить);

IMG_2747
– хлопець з Йорданії на ім’я Мен, який жостко в мене закохався. Постійно приносив якісь вкусняшкі і обіцяв покормити нормальною їжею, але ми перестали спілкуватися. А це горіхи з Батьківщини його сусіда по квартирі (я правда не пам’ятаю звідки він);

IMG_2899IMG_2851
– Аня познайомилася з американцями в ресторані, де працює офіціанткою. Вони були з Нью-Йорка та ще звідкись. Точно зараз не скажу. Ми зустрічали з одним із них світанок, потім він нас зранку покормив у Старбаксі, а в обід ми пішли їсти до кафе;

IMG_3133IMG_3148IMG_3141IMG_3147
– Дієго з Бразилії. Поки що останній) Він підвіз мене на машині, коли був град і взяв мій номер. Тут нам перепали стейки (було реально дуже смачно).

ЗМІНИ

Для мене Америка – це коли ти отримуєш все, що тобі хочеться, при цьому безкоштовно та просто так. Я вже насправді дуже звикла, що нас постійно хтось годує, возить на машині і таке інше. Ми вже навіть коли з кимось знайомимось, то основними критерієм є машина і чи зможе він нас покормити. І як би це цинічно не звучало, але це правда. Ми в якомусь сенсі просто починаємо використовувати людей. Наприклад, вчора ми покатались на машині з двома хлопцями з Бразилії, вони нас нагодували, звозили в магазин, щоб ми скупилися і змогли привезти воду додому, бо на велосипедах це дуже важко, а потім просто відморозились.

IMG_3170

І кожного разу ми жалкуємо, що так робимо, але вони нам просто не сподобалися. А коли починає гризти совість, то фраза “Вони ж самі запропонували і ми їм нічого не обіцяли”, нас заспокоює. Чесно, інколи вже стає страшно від того, що я стаю такою. Бо окрім цього всього я ще й почала перебирати хлопцями. Тобто ми приходимо в клуб, вибираємо собі “жертву”, а якщо в результаті не подобається, то просто кажемо, що пора йти, він просить номер, ми відповідаємо, що зараз візьмемо телефон і просто йдемо. А інколи навіть просто б’ємося об заклад скільки вдасться підчепити за вечір. Але вчорашній вечір був для мене просто як холодний душ, який привів мене до тями.
ВІДЧУТИ МОЛОДІСТЬ
Їдучи сюди, я собі пообіцяла, що нічого серйозного і ніяких закоханостей тут не має бути. І коли мені зізнавались в коханні, то я одразу казала, що не хочу ніяких стосунків. Ну принаймні я добре протрималась ці 5 тижнів)
Знаєте, вчора ми були на тусі, яка ну ніяк не вписується в нашу вже звичну халяву. Нас везли на стрьомній машині, яка ніби зараз розвалиться, і в якій не зачинялися вікна. Ми приїхали в мотель, який був більше схожий на притон, де в 2 кімнатах живе 11 людей! І вже кормили не нас, а ми)

Після крутих машин і ресторанів це було ну просто падіння нижче плінтуса. Але я відчувала себе набагато щасливішою з цими 11 молодими колумбійцями, які привітно нас зустріли. От яка моя романтика, от в чому сенс молодості – не дорогі машини і ресторани, а кальян, сигарети, алкоголь, колонка з музикою, під яку вони нас вчили танцювати колумбійські танці, 11 людей в маленькій кімнаті, стрьомна машина і мотель. Ні, ми не пили і не курили, а просто танцювала спочатку вдома, а потім на березі океану під цю музику. І о 7 ранку, коли вже всі все-таки більш-менш заснули на голому надувному матрасі, який був увесь в піску і здутий, бо нас увалались туди четверо людей, думала, що тепер я дійсно розумію, що таке молодість. Вона в такому от бомже-стайлі бідних студентів, яким хочеться емоцій та повного відчуття того, що ти живеш, а не існуєш. І ніякі серйозні чи\та багаті мужчинки на машинах не замінять мені того колумбійського, несерйозного, молодого, трохи п’яного Серджо, який сопів біля мене (нічого поганого про мене не подумайте, нічого такого не було). Тому я згадала, що я все-таки не цинічна і корислива стєрва та вирішила зав’язати з усією цією халявою та використанням людей. Бо щастя зовсім в іншому.

Піду зараз зніму усі гроші і нарешті куплю собі чогось нормального поїсти, а ввечері піду на вечірку поповнювати свою молодість новими емоціями, подіями та можливо людьми. Сподіваюсь, що після цього ви не перестанете читати мої блоги) Просто девізом моєї подорожі є фраза “We are young”.

IMG_3071

Коментувати

16 Коментарів
Anna
• 16:01 | 11 липня 2016

Читала с удовольствием)пусть эта поездка будет началом чего-то нового, неизвестного. Скучашки.

Відповіcти
Дарина
• 11:36 | 05 липня 2016

Расскажи о самой программе, о том сколько это стоит что бы вообще туда поехать, а каких то тонкостях , о том сколько там можно заработать, о всех расходах там.

Відповіcти
Ната Гостило
• 14:00 | 05 липня 2016

Я уже писала. Почитай блог перед цим, здається

Ірен
• 16:03 | 30 червня 2016

До речі, з приводу того, що “Америка – це коли ти отримуєш все, що тобі хочеться, при цьому безкоштовно та просто так”, я б поспорила. Це одна з найкапіталістичніших країн, де надіятися треба тільки на себе, і матимеш тільки те, на що заробив. особливо якщо діло доходить до медичних послуг…

Про те, що пообіцяла собі не закохатися – ніколи не кажи ніколи 😉 я чомусь впевнена, що закохаєшся ти не тільки в Америку )))

Відповіcти
Ната Гостило
• 07:25 | 01 липня 2016

Я мала на увазі, що тут все збувається, і варто лише чогось захотіти і ми одразу, або трохи пізніше, але все одно це отримуємо)

Ірен
• 15:59 | 30 червня 2016

Трохи впізнаю себе в “молодості” )) Будь-які ситуації і емоції – це певний досвід, і тобі ні за що не має бути соромно однозначно! Як дають – бери, насолоджуйся моментом і не думай про те, як це виглядає. Головне – take care of you!

Відповіcти
Ната Гостило
• 07:24 | 01 липня 2016

Дуже дякую за розуміння!) Чомусь всі кажуть “Take care” чи “Be careful”, навіть місцеві.

Smilling Polly
• 11:40 | 28 червня 2016

Наташа, я долго собиралась почитать твой блог! Очень интересно!!!! Ты молодчинка на миллион!!!!

Відповіcти
Ната Гостило
• 20:49 | 28 червня 2016

Спасибо!)

Альона
• 01:55 | 28 червня 2016

Натуль, я в кінці розплакалась. Більше сказати нічого не можу, плачу. Лови миттєвості, цінуй справжнє, не дай інстинкту виживання змінити тебе! Обіймаю міцненько

Відповіcти
Ната Гостило
• 20:51 | 28 червня 2016

Дуже дякую. Мені дуже приємно, що мій блог викликав аж такі емоції. Бо для журналіста найголовніше зачепити людей своїми матеріалами.

Іра
• 00:15 | 28 червня 2016

У всьому цьому і є життя. У дрібницях

Відповіcти
Vladyslav
• 23:28 | 27 червня 2016

Интересно было читать. Сам попадал в такие же ситуации в прошлом году, когда с такой зп с трудом сводишь концы с концами, а надо еще и родителям деньги привезти. Меня удивил тот факт, как вы с легкостью пользуетесь людьми

Відповіcти
Ната Гостило
• 20:52 | 28 червня 2016

Вони самі роблять так, щоб ми ними користувались.

Юрец
• 22:21 | 27 червня 2016

Ната, ну ти дайош ))) Молодчина! Захотілося піци та M&Ms

Відповіcти
Ната Гостило
• 20:53 | 28 червня 2016

Дякую, хоча не дуже розумію в чому я молодчина)

23 вересня 2017
22 вересня 2017