Ната Гостило
17 записи

Нетипова Америка

2

Ну що, скучили? Сподіваюсь, що так, бо я насправді дуже. Чесно, почала перекладати російською та англійською, але в результаті зрозуміла, що звучить зовсім не так і не те, що я мала на увазі. Тому тільки рідна українська.

Не думала, що настане такий момент, при чому так скоро, що й писати буде толком ні про що.

Але гарне питання “добре це чи погано?” Пам’ятаю, як місяць назад моїм єдиним бажанням було призупинити цей трохи ненормальний темп життя, і ось папам – я вже дивлюся в зеркало на зовсім іншу людину.

Я звикла бути crazy girl, хто завжди творить щось цікаве, десь подорожує, має 10000 знайомих в різних штатах та країнах і не знає куди і з ким піти чи поїхати завтра.

І ось місяць тому з такої дівчинки я перетворилася в персону, що встає кожного ранку о 8-й годині і лягає спати о 9-10. Я взагалі не пам’ятаю, коли (звісно окрім того часу, коли я була маленькою) я лягали спати в такий час.

Вже місяць я без єдиного друга чи знайомого, окрім сім’ї, з якою я живу і трьох чоловіків, з якими працюю.

Робота-дім, а потім дім-робота. Це все моє життя зараз. Чесно, я ніколи б не могла подумати, що я, людина, яка за 7 місяців змінила 7 робот, пожила в трьох штатах та побула в 7 плюс ще й в іншій країні під назвою Багами, може жити в такому ритмі. І, знаєте, що я вам скажу? Ні, не може :)

Коли я прощалася з моїми знайомими в ДС (Вашингтон), вони всі мене запевняли, що місяць, ну максимум 2 і я повернуся назад. І, здається, вони були праві.

Тож, чого я тут і де це тут? Я в штаті Kentucky. Живу я типу як на фермі. Тобто я маю на увазі не 100 корів і 500 кур, але трохи тваринок є.

IMG_3106

IMG_3457

При тому 6 собак. Це була одна з найголовніших причин чому я сюди приїхала. :)

IMG_3159

02E4A858-9E3B-4146-8808-4CF098097203

Живу я з полтавсько-американською сім’єю. Тобто жінка з Полтави, а чоловік звідси. Тому іноді я забуваю з якій країні взагалі знаходжуся. Особливо, коли бачу навколо речі з мого рідного міста. Але нарешті моя мама може спокійно спати, бо це родичка її знайомої і тепер вона знає де я і що зі мною :)

IMG_3529

IMG_3527

Що я можу сказати про цей штат?

Мене все більше дивує наскільки ж Америка різна. Я маю на увазі не тільки клімат і час, а й людей.

В Kentucky люди не такі привітні, як в тому ж ДС. І всі расисти. При чому дуже сильні. Мені жінка з Полтави розповідала, що тут просто підійти до людини з темною шкірою і почати казати “а-ну давай, вали звідси, чого ти сюди взагалі прийшов” нормальне діло. І це, чесно кажучи, мені дуже не подобається, бо я маю багато друзів в Америці, колір шкіри яких набагато темніший за мій. Але я не думаю, що за кольором треба обирати людей поруч.

Так, як я живу не в місті, то ходити мені тут нікуди і нічим. Перший час, особливо після життя в столиці, мені було дуже не звично. Але, як то кажуть, людина звикає до всього.

Поряд, хвилин 20 на машині і більше години на автобусі знаходиться місто Louisville. Ну, звісно ж, моя цікавість та вічна тяга до подорожей та нових місць привели мене туди.

В свій єдиний вихідний я прокинулася о 5-й ранку, (бо тут є лише один автобус, який відправляється о 5-6 ранку і прибуває назад біля 4 години вечора) і зрозуміла, що це мій єдиний вихідний, тож лягла спати далі. Але, витративши набагато більше грошей на таксі, я все ж таки поїхала туди вже ближче до обіду.

Пів години разом з водієм ми намагалися знайти банкомат мого банку, щоб я могла покласти гроші на карточку, але в результаті все було марно і я просто попрохала висадити мене в Downtown. На що він мені сказав “So, I give you just one advice. Enjoy!” (Я даю тобі лише одну пораду – насолоджуйся!)

І я послухалася цієї поради. Скажіть мені, що ніколи не мріяли ось так от просто приїхати в якесь місто в іншій країні, де ти взагалі нічого не знаєш, і просто гуляти вуличками без навігатора та конкретних планів куди піти і навіщо. Я вам не повірю :)

Processed with VSCO with c1 preset

Processed with VSCO with f2 preset

IMG_3297

Processed with VSCO with c1 preset

IMG_3285

Processed with VSCO with f2 preset

Звісно, після життя в ДС та 4 подорожей в Нью-Йорк в це місто мені вже більше не хочеться повертатися, але, скажімо так, я очікувала гіршого. :) Досить мило. (Знаю, що ви зараз хочете сказати, що я взагалі вже наглію і ще й перебираю штатами та містами)

І тут є річка Ohio (у мене просто пунктик – щоб місто мені сподобалось, там має бути річка або океан).

Processed with VSCO with f2 preset

До речі, не можу не похвастатися. Я все ж таки переборола (вкотре) свій найбільший страх літаків та якимось чином все-таки перелетіла сюда з двома пересадками абсолютно сама. Правда, мій супутник, що сидів поруч, навіть не попрощався зі мною, вилетівши з літака як тільки ми приземлилися, але яка мені різниця. Все одно навряд чи колись побачимось :)

Processed with VSCO with f2 preset

А потім ще й змогла побути абсолютна одна цілий тиждень в країні, де кожен має пістолет чи рушницю, особливо в цьому штаті. Першу ніч я майже не спала і мені снилося, як люди вриваються в мій дім та стріляють в мене, але вже після 2 ночей я відчувала себе набагато краще.

Мені дуже часто здається, що десь там сидять 2 веселі чоловічки, які вирішують мою долю і вже просто на можуть придумати чого б ще мені такого “веселого” підкинути, щоб моє життя не було спокійним і нормальним.

Чого я власне навчилася тут? Моє найбільше досягнення – доїти козу. А-ну, хто ще може розповісти про те, що приїхав в іншу країну, особливо в Америку, щоб навчитися козу доїти? При чому, ще й досить швидко. :)

IMG_3452

На другому місці – фарбувати стіни. Ну все, тепер і заміж не треба. Зі всім можу сама впоратися :)

IMG_3229

І на третьому – прибирати. Це власне і є моя найголовніша робота тут. Мені здається, що я вже можу робити це із зав’язаними очима. Вони називають мене Попелюшкою. І живу я, до речі, в подвалі. Тому, може, наступний блог буде “І от я знайшла свого принца”. :)

IMG_3237

Ну що ж, власне, більше нічого цікавого. Мої свята пройшли ніяк. На Різдво я була абсолютно одна вдома, а в ніч на Новий рік писала цей блог, тому можу сказати, що була з вами.

Processed with VSCO with c1 preset

Processed with VSCO with p5 preset

Але мені було просто нереально приємно, коли мій друг, який не зміг приїхати до мене на Різдво, надіслав мені мій подарунок. І це шшоооккеееррр. Ще й рожевий. Дуже мило. Тепер я можу спокійно повертатися в ДС :)

IMG_3472

Але як би там не було, і куди б мене не закинула моя ненормальна ідея побачити, відчути і зробити все, що мені хочеться, я завжди знаю, що я не одна і в мене є багато людей, які завжди вислуховують мої скарги, підтримують найнереальніші мрії та найдурнуватіші ідеї. Не зважаючи на кілометри та часовий пояс. І просто хочу, як завжди, сказати “дякую” всім, хто підтримує мене та просто любить читати мої блоги. Особливо дуже приємно, коли ти цих людей абсолютно не знаєш і вони знаходять мене в соціальних мережах просто, щоб сказати яка я класна і яке ж мене цікаве життя.

Ну що ж, цей рік закінчився і я сподіваюсь, що наступний буде не менш цікавий та пригодницький, але без смертей та майже смертей було б набагато краще. :)

У мене на цей рік дуже багато планів, як завжди. Тому, мама, запасайся валір’янкою, а ви чекайте на наступний блог :)

Бажаю вам в цьому році бути щасливими щодня, хоч трохи, хоч на кілька секунд і не забувати, що треба робити тільки те, що ви хочете та йти до вашої мрії. І, повірте мені, доля обов’язково вам в цьому допоможе. Сподіваюсь, що це спрацює і зі мною. :)
Happy New Year!

Коментувати

2 Коментарів
• 18:28 | 04 січня 2017

Нехай у цьому році всі твої плани будуть здійснені!)в не забувай,що ти там не одна,ми завжди поруч)

Відповіcти
• 18:27 | 04 січня 2017

нехай у цьому році усі твої плани будуть здійснені!)і не забувай,що ти там не одна,ми поруч з тобою!

Відповіcти
17 листопада 2017