Ната Гостило
16 записи

My first 2 months in USA alone

6

(Знаю, що обіцяла цього разу перекласти англійською, але тут хоч би знайти час та сили на свою рідну мову. Тому, вибачайте. Якось пізніше).

Рівно 2 місяці тому (9 вересня) я відправила свою другу подругу (перша відлетіла раніше) до України та опинилася сам-на-сам зі своєю ледве розмовною англійською в США.

IMG_1362

Мабуть, якби я не була такою несерйозною та розуміла всю важливість, тяжкість та відповідальність мого рішення спробувати змінити статус моєї візи по закінченню попередньої та залишитися в Америці, по суті, абсолютно самою, то полетіла б додому разом з моїми подругами. Але це я, і я несерйозна, тому маємо, що маємо. :) Принаймні мені є про що писати блоги.

До речі, хочу сказати, що вже 2 людини (дівчина з України та хлопець з Росії) написали мені в соціальних мережах, що прочитали мої блоги, зараз також знаходяться у Вашингтон, ДС та хотіли б зі мною зустрітись і більше почути про моє життя в Америці. І взагалі останнім часом досить багато людей мені пишуть, що прочитали мої статті та я молодчина та маю дуже цікаве життя, тому маю продовжувати писати (бо я планувала зав’язати з цим). І це все просто нереально приємно чути! Дуже дякую!

Спочатку хотілося б описати всі мої почуття та думки, коли я залишилася сама. Не думаю, що це буде сюрпризом, якщо я скажу, що перші, можливо, 3 тижні, а то й місяць це був кошмар. Я намагалася знайти роботу, абсолютно не знала місто, відчувала себе безпомічною (бо звикла, що все завжди робила та перекладала моя подруга), розгубленою та самотньою. Інколи просто хотілося змінити квиток і сьогодні ж полетіти додому. Мені здавалося, що я зробила все неправильно та від тієї думки, що я абсолютно одна в іншій країні, інколи ставало напічно страшно. Так, у мене були, і дякувати Богові, є мексиканці, які мені зараз за маму, за тата та за братів, але звичайно ж це зовсім інше.

Я зовсім не вважаю себе слабкою людиною, але навіть мене було нереально важко. Але я завжди собі казала (і зараз це повторюю), що це було моє рішення і після всього пережитого та пройденого було б супер тупо просто повернутися додому.

В результаті я просто втекла на 5 днів до мого знайомого з Молдови в штат New Jersey.

IMG_2159

Точніше мені просто треба було забрати мої зимові речі з Нью-Йорка, які мені мама надіслала з України через її знайому. Але так, як Big Apple (так ще називають Нью-Йорк) знаходиться в 40-50-ти хвилинах від міста мого друга, я вирішила трохи продовжити мою подорож, яка затягнулася майже на тиждень.

Але зустріч з моїм молдовським другом стала ще приємнішою, бо він приїхав забрати мене з автобусної зупинки зі своїм “навігатором” з Харкова. Так, я маю на увазі місто Харків в Україні.

Ви навіть уявити не можете, що я відчувала, коли згодом я ще й познайомилась з львів’янином. Моїй радості просто не було меж. Не чути не те, що українську, а й навіть російську 2-3 тижні, і після цього наче потрапити додому. Виявилося, що в місті, де живе мій друг, дуже багато українців. І я вже реально планувала перебратися туди та спокійно жити серед “своїх”, а то була б не я, якби я так зробила. Одна моя знайома якось сказала мені, що я із тих людей, які завжди шукають пригод і мене неможливо втримати на місці. “У тебя душа вольная”, – цитую її слова.

Повернувшись до Вашингтону я відчула наскільки ж я звикла до мого життя тут. У всій моїй нестабільності тут є хоч краплинка чогось свого та постійного. Тому рішення з переїздом відпало відразу само собою.

Тож, я вирішила, що не збираюся продовжувати період моєї меланхолії та знайшла панацєю від переживань, проблем та страху. Вона, виявляється, була на поверхні. Це саме місто.

IMG_2520IMG_1742

Зараз я маю свої улюблені місця, де я люблю просто посидіти і не думати ні про що.

IMG_2244IMG_2321IMG_2322

І, як не дивно, це найпопулярніші пам’ятки у місті. Я маю на увазі National Mall. Так називають парк, на якому розташовані більшість музеїв, галерей та відомі Capitol, Washington Monument та Lincoln Memorial.

IMG_2301IMG_1868IMG_2479IMG_1991IMG_1871

Взагалі ці пам’ятки знаходяться на одному рівні. Просто одна за одною. І хоча спочатку зжається, що це все зовсім близько, бо ти якби бачиш наступний меморіал, але в результаті це затягується як мінімум на час (це при тому, що ти ходиш нормальним темпом).

Я ще й досі не обійшла всі музеї, галереї, акваріуми та інше, бо тут насправді дуже багато всього (тому якщо ви побудете у Вашингтоні лише 2-3 дні, і після цього скажете, що бачили тут все, то я вас просто вдарю). Але поки що покажу, що є (це все безкоштовно).

Мої фаворити – Holocaust Memorial Museum та National Museum of American History.

Перший, як завжди це трапляється зі мною в зв’язку з моєю емоційною натурою, викликав у мене сльози.

Спочатку я потрапила до експонату, який представляє собою квартиру одного єврейського хлопчика і розповідає його історію про сім’ю, зміни, емоції.

IMG_2408IMG_2412IMG_2411IMG_2410IMG_2423

(Взагалі за що я люблю музеї у Вашингтоні – так це за нетиповість. Ти завжди можеш не тільки подивитись, а ще й послухати, покрутити, помалювати та відчути.)

Далі я попрямувала до стендів з інформацією та екскурсів в історію.

IMG_2425

І на останок – наемоційніше. Це взуття зроблене зі шкіри євреїв.

IMG_2426

Тут написано: “Ми взуття. Ми останні свідки. Ми взуття з внуків та прадідів з Праги, Парижу і Амстердаму. І тому ми просто зроблені на фабриці зі шкіри, гарячої крові та плоті. Ніхто з нас не уникнув вогню”.

Я пам’ятаю як я бачила рукавиці зі шкіри людей у киїіському музеї, що знаходиться під Батьківщина-Мати, і ще тоді мене це дуже вразило.

На виході ж, після всього побаченого та пережитого вам пропонують взяти в руки крейду та залишити щось на згадку.

IMG_2429

І наступний мій найулюбленіший музей – це National Museum of American History.

Чим він мені подобається? Бо тут є все. Від простих макетів до живих тарантулів та справжньої мумії!

IMG_2242IMG_2241IMG_2217IMG_2216IMG_2204IMG_2209IMG_2210

Окрім цього я ще була в:

Smithsonian freer and sackler galleries

IMG_2497IMG_2518IMG_2500

Sculpture Garden

IMG_2517IMG_2488IMG_2492

National Museum of the Marine Corps

IMG_1773IMG_1759

Art Museum of the Americas

IMG_1744IMG_1743

National zoo (вибачте, тут камера мене підвела, тому дуже мало фото і немає панди, яких зазвичай так всі люблять)

IMG_2275IMG_2261IMG_2251IMG_2271

І закінчю я розповіддю про мою міні-подорож на вихідні до мого друга-військового у Snead ferry, North Carolina.

Як тільки я потрапила до першого міста у NC, де я пересіла з потяга на автобус, то одразу відчула різницю між життям там та у Вашингтоні. Маленькі будиночки, всюди дерева та природа. Ніякої тобі біганини, пробок, метро, автобусів, великої кількості людей всюди. Одним словом chill (повний відпочинок). Я відчувала себе як у фільмі, де типові мандрівники просто сідають на автобус чи потяг та їдусь кудись ближче до природи.

Мені дуже пощастило з погодою. Ніби додаткові 2 дні літа посеред осені.

Ми просто гуляли по різним пляжам, ввалялися на піску, а ввечері сиділи на лавиці, з якої видно океан та не знаю, як мій друг, а я просто насолоджувалася зірками, бо в Вашингтоні їх побачити просто нереально.

IMG_2591IMG_2590IMG_2587

Але найбільшою моєю радістю стали дельфіни, які плавали прямо біля берегу та краби, які сховалися в пісок, як тільки я почала підходити ближче.

Ну і, звісно ж, пожити на базі віськових декілька днів – це дуже цікавий досвід. Я ночувала у них в типу гуртожитку, де живуть тільки хлопці, незаконно їла у столовій (це було дуже дивно і страшно, бо я була всього одна дівчина там) та бачила танки та постійні надписи та позначки для військових.

В дорогу ж мій друг дав мені пакунок з їжею, який зазвичай їм видають.

IMG_2603

В поїзді одна жінка, побачивши цей пакунок, запитала де я служу, бо сама була військовою у свій час. Я ж на це відповіла, що я не військова, але було б дуже цікаво, якби я приїхала з України і служила для Америки.

І хоча вже пройшло кілька днів з часу мого повернення до звичного життя, все ще стоїть перед очима картина типового мандрівника, де ми сидимо в машині біля океану (бо вночі реально холодно), Джон покурює сигарету, задерши ногу на кермо автомобіля, та говоримо про те, які штати мені найближчим часом треба відвідати, щоб мати хоч якесь уявлення про США (бо Америка така велика і різна). При цьому мій друг не може вкотре не зауважити, що моя англійська вже набагато краще з того часу, як ми бачилися востаннє і зараз він розуміє все, що я кажу, а не просто киває головою та з посмішкою каже російське “Да”, нібито розуміючи мене.

Коментувати

6 Коментарів
Анна Сидоренко
• 11:59 | 09 листопада 2016

дуже рада за тебе) бажаю успіхів та ще більше крутих подорожей)з нетерпінням чекаю наступної розповіді🙂

Відповіcти
• 16:23 | 09 листопада 2016

Дуже дякую. Мені дуже приємно!

Юра
• 10:21 | 09 листопада 2016

Ната, так ты там легально? )))

Відповіcти
• 16:23 | 09 листопада 2016

Да, конечно

Соня
• 09:42 | 09 листопада 2016

А чому ж ні слова про вибори? Зсередини позитиву більше чи менше, що чекати?

Відповіcти
• 16:22 | 09 листопада 2016

Все так само. Всім страшно :)

20 вересня 2017