Ната Гостило
16 записи

Мрії доведуть до Нью-Йорка

6

Тепер і я знаю, що все можливо і грані лише в нашій голові.

Вже майже добу я перебуваю на території США, але ще й досі не вірю, що це все дійсно зі мною і це не сон.

PcHH8KpmP-o

Зараз я їду з міста мрії, мабуть, багатьох людей – Нью-Йорка, до мого нового дому на наступні майже 4 місяці – Південної Кароліни, Мьортл Біч. Жахливо втомлена і сонна, але щаслива, намагаюсь зібрати всі емоції та події за цю добу в одні ціле.

Насправді до того, як гуляти вулицями «Big apple», як його ще називають, мені довелося пройти «7 кругов ада» і перебороти свій найбільший страх. Тому не треба думати, що це все мені «впало з неба» або просто пощастило.

За ту ніч і пів дня, які ми були у Нью-Йорку, ми відчули, як повний underground метро, так і велич хмарочосів та дорогих магазинів.

Вийшовши з літака, перше враження було далеко не найкращим. Ми простояли у черзі десь як мінімум хвилин 30-40 просто, щоб забрати речі та пройти контроль. Навіть у нас в Борисполі такого немає. А потім почалося найцікавіше.

Ми пішли до метро, щоб доїхати до Спенсера, у якого ми домовилися зупинитися по каучсерфінгу. Станції брудні, поїзд прибуде незрозуміло коли і, що нас найбільше лякало, – дивні люди та кількість афроамериканців.

XqsUiMrZLCwjnLDPG9Smuk

Ми їхали у вагоні, де були лише афроамериканці, чувак, який просто валявся майже на підлозі, 2 дівчини не традиційної орієнтації і хворий чоловік, який постійно сміявся або робив щось незрозуміле.

І, якщо ви так само, як і моя попутниця Даша думаєте, що там всюди ліфти та ескалатори, то ви сильно помиляєтесь. Так, там вони є, але не всюди і ми ледве дотягли свої сумки до виходу з метро.

Для того, щоб користуватися послугами метрополітену, вам необхідно буде купити спеціальну карту та покласти туди гроші. Один проїзд коштує 2.75.

aKkj8-UJyA8

Але великим плюсом є те, що станції написані на електронному табло і коли ви проїхали станцію, вона звідти зникає. А також вам точно підніме настрій музика, яку грають там американці. Не знаю наскільки це правда, але моя подруга каже, що прочитала десь ніби для того, щоб грати в метро, треба пройти конкурс. Тому ви розумієте, що це не як у нас просто п’яниця волає якусь пісню.IMG_1728

Потім нас зустрів наш новий друг Спенсер. Він сам об’їздив 36 країн, але вперше когось вписував у себе по каучу. До речі, схожа штука є і в Україні – називається студкауч. Я по ній також ночувала у Франківську, але то вже інша історія.

bdDBcDyTX30

Можу сказати, що так – американці ходять вдома у взутті, а сміття у них розкидане в окремі баки – для паперу, пластику і для чогось ще, але ми толком не зрозуміли для чого. І, до речі, у них смачна вода, яку можна пити прямо з-під крану.

Прокинувшись зранку, ми вирішили по максимуму взяти від нашого перебування у місті-мегаполісі. Почали ми зі, звісно ж, Статуї Свободи. Хоча ми збиралися просто з берега подивитися на найголовнішу пам’ятку міста, але безкоштовний паром, який пропливав якраз поряд з пам’ятником, спокусив нас все ж такий трохи ближче подивитися на Статую.

8a1NimtDoQc

EdpQ0NY9E7EmFhvVWOE8HIIaH9eykewCQ

До чого тут це останнє фото, мабуть думаєте ви? Я його зробила в той час, коли ми чекали на паром, щоб повернутися назад. Як ви бачите, Нью-Йорк – це місце, де змішано дуже багато національностей і можна зустріти кого завгодно.

Після цього ми вирішили відвідати одні з найвідоміших вулиць – Wall street, 5 Avenue та Broadway, поїсти у Chaina town та побачити знаменитий Empire State Buildng.

IMG_1704IMG_1708IMG_1712yj3A567l6W8

У Chaina town ми зайшли до забігаловки та замовили собі китайської їжі. Суп вийшов 5 доларів, а рис з куркою або качкою – 5.50. Але порції були настільки великі, що ніхто з нас трьох навіть і половини не з’їв.

IMG_1713

IMG_1717

Після цього у нас вже залишалось небагато часу, бо ввечері у нас був автобус і ми хоча і дійшли до 5 Авеню, але толком нічого не побачили. Проте все ж таки майже виповнили всю програму, яку збиралися.

Якщо говорити про мої враження від міста, то дуже важко щось сказати конкретно. Дуже гарні домівки і вулички, пожежні драбини, постійна метушня, дуже велика кількість людей, привітні мешканці, які і посміхнуться, і хвилин 20 будуть розповідати як пройти куди нам треба, і бруд та сміття, і неоднотипність мов та націаональностей, і нереальне щастя від того, що ти просто ходиш цими вуличками та відчуття того, що ти став просто частиною американського фільму, який зараз знімають, і це все просто декорації.

Чесно, дуже хочу спати, тому от накидаю ще трохи фото та буду відпочивати. Наступна моя розповідь вже буде про Мьортл біч, але я ще трохи розбирусь з фотками і, скоріше за все, накидаю ще, зроблені на фотоапарат моєю подругою. Всім гарного дня та не забувайте мріяти.

6gCbcjVNK7wCIvE3EHb1VcxeoEF77aQociLs_fbXxZS0IMG_1722IMG_1734wjbnRMB0lJA

Коментувати

6 Коментарів
Юра
• 15:28 | 22 травня 2016

Молодчинка! Аж хочеться туди потрапити )

Відповіcти
Ната Гостило
• 20:15 | 22 травня 2016

Дуже дякую!

Катя
• 09:14 | 19 травня 2016

Ната, ти молодчина. Пиши ще! Цікаво дуже тебе читати

Відповіcти
Ната Гостило
• 20:15 | 22 травня 2016

Дуже дякую! Постараюсь)

Сергій
• 17:14 | 18 травня 2016

Прочитав від початку до кінця, блііін як же це круто, ти красава!

Відповіcти
Ната Гостило
• 20:14 | 22 травня 2016

Дуже дякую!