Із журналіста в швачку-продавця

Якщо розбудити мене посеред ночі, то першу фразу, яку ви почуєте від мене буде «Hello or Hi! How are you or how are you doing?» Я повторюю це по мільйон разів на день, бо тепер на питання «ким або де ти працюєш» замість звичного «журналістом» я відповідаю «в магазині на Broadway at the beach».

Тож, як ви зрозуміли, мій travel поки що закінчено і почалася частина work (хоча у нормальних людей все навпаки). І, до речі, я от тільки сьогодні зрозуміла, що взагалі забула розказати як і чому я потрапила до США.

Я ще минулого року, відправляючи тоді ще рідну мені людину по програмі для студентів «Work&Travel» задумалась щодо того, щоб теж наступного (тобто цього літа) спробувати свої сили.

Це програма лише для студентів 1, 2 та 3 курсів денної форми навчання і лише на літо.

Для того, щоб взяти участь у ній та здійснити свою American dream необхідно звернутися до фірми, яка цим займається. Я не буду розповідати через яку їхала я, щоб це не виглядало як реклама.

Я вже точно не пам’ятаю всі кроки до моєї головної мети за останні 9 місяців, але спочатку ви заключаєте договір з фірмою, через яку будете летіти, потім проходите типу співбесіду з вашим менеджером, щоб він визначив ваш рівень англійської та запропонував вакансії. Потім обираєте вакансію і місто, штат, куди хочете. Ну і там через візу-спонсора та вашого роботодавця вже вирішується чи зможете ви туди потрапити. Деякі роботодавці проводять співбесіди, але не всі. Я, наприклад, не проходила.

Потім оформлюються документи, Job offer, де вказано імена менеджерів, номера телефонів, адреса, назва фірми, кількість годин на тиждень, які ви будете працювати, заробітня плата та інше. За допомогою нього ми зв’язувалися з нашими роботодавцями. Деякі фірми надають житло студентам, але в основному треба шукати самим.

Ну і останній, але найважливіший крок – отримати візу. Я з моєю вчителькою англійського готували відповіді на можливі питання. Ви зможете їх знайти в інтернеті (звісно ж там треба говорити тільки англійською). Але не обов’язково там будуть саме вони, тому краще просто вчити англійську.

Я поїхала з моєю подругою, колишньою однокласницею Анею і її одногрупницею Дашою. Нам дуже пощастило, що нам трьом відкрили візу, бо ми зустрічали дуже багато людей, які приїхали самі через те, що їх друзям не вдалося пройти посольство.

Ми всі працюємо на абсолютно різних роботах. Аня в ресторані офіціанткою та прибиральницею в хостелі, Даша рятувальником в аквапарку та в піцерії допомагає робити піцу, а я в двох магазинах.

Але другу роботу ми шукали вже тут самі. Мені дуже пощастило, що моя друга робота знаходиться в тому ж самому місці, де й перша і тому 10 хвилин пішки або 5 на велосипеді з дому. В той час, як дівчатам їздити 20-30 хвилин кожен день.

Отже, сьогодні я вас познайомлю з моїми роботами, а потім розкажу, що нового дізналася про Міртл біч, Dark bike week, як я нормально прожила на 27 доларів на тиждень та ще дещо.

Broadway at the Beach

Це щось на кшталт парку розваг, але набагато більше ніж в Україні. Там можна знайти абсолютно все – солодке, каву, речі, атракціони.

Саме між цими сотнями магазинів знаходяться 2 моїх – Coastal Outfitters та So Unique!

Що спільного між моїми обов’язками в обох магазинах?

На обох роботах у мене є правила (це я сама для себе їх вивела):

1. Ніяких телефонів на роботі.
2. Постійно посміхатися та казати «Hi or Hello! How are you or how are you doing?»
3. Не сидіти без діла, бо там всюди камери (хоча мені казали, що в магазинах ніхто нічого не робить і там взагалі немає роботи).
4. Розуміти все, що вони говорять (це для мене найскладніше).
5. Відмічатися, коли прихожу і йду додому.

А тепер окремо по магазинах.

Моя основна робота – Coastal Outfitters.

Я там працювала поки що лише 3 дні по 5-7 годин. В моєму Job offer написано, що я маю працювати 32 години на тиждень і отримуватиму 8 доларів за годину.

Це досить великий магазин. Ми продаємо речі, взуття, окуляри, сувеніри, різні пристрої для рибалки і таке інше.

Поки що я навчилась ідеально складати футболки, наклеювати ціну та штуку, щоб не крали речі (не знаю як вона правильно називається), прибирати в магазині і в принципі на цьому все.

Знаєте, насправді я зараз розумію як же мені пощастило, що я одразу знайшла собі роботу за професією, бо блін це жесть.

Чесно, спочатку у мене були думки щодо того, щоб якось залишитись тут, але я вже краще буду писати матеріали за 2500 гривень в Україні, аніж прибирати в магазині і складати футболки в Америці за 8 доларів за годину. Але з іншого боку у мого майбутнього чоловіка тепер точно будуть ідеально складені футболки :), я практикую англійську (бо там зі всього персоналу лише одна дівчина з Молдови, яка говорить російською) і, сподіваюсь, що отримаю в результаті нормально грошей.

Друга робота – So Unique.

Тут мені подобається більше. По-перше, бо дівчина, яка допомагає мені з усім розібратися, говорить українською (нарешті хоч хтось!). По-друге, я за 2 робочих дні вже навчилися набивати на речах ініціали або імена, постояла на касі і навіть намагалася побути трохи консультантом (щоб ви розуміли, my English is very bad).

Особливістю нашого магазину є те, що майже на кожній речі, залежно від матеріалу, ми можемо набити ініціали або ім’я, а інколи і цілий дизайн з різними сердечками, коронами і таке інше. Для мене найскладніше – це не переплутати місце де нашивати, колір, правильно написати букви та не криво нашити, бо потім я вже ніяк це все не виправлю.

Ну і тепер перейдемо до нової інформації.

Таракани

Тут просто величезні таракани, розміром з палець. Фуууу!

Автобуси

Мені треба було поїхати в сусіднє місто для оформлення документів для роботи. Так от, тут ви кидаєте при вході в автобус гроші, як в американських фільмах, в спеціальний пристрій для цього та вам точно не буде жарко, бо тут є кондиціонер.

Кримінал

Наш hot American boy розповів нам, що тут в кожного є пістолет або рушниця, типу для самозахисту. Перше можна тримати у себе з 21, а рушницю з 18. Але якщо ви хочете купити просто шокер, то 30 доларів і він ваш. Тут його можна купити так легко, як і сік в магазині (хоча у нас це не легально).

Dark bike week

Якщо ви знаєте більш-менш англійську, то зрозуміли, що це тиждень чорних байкерів (називати їх чорними тут вважається коректним). Нам сказали, щоб ми нікуди ввечері не виходи, ні в якому разі не називали їх «неграми» або щось таке, бо реально можуть підстрелити (і це в найкращому випадку). Тому тут дуже важко не стати расистом, я вам скажу і взагалі ми вже стільки наслухались про стрілянину, п’яних водіїв і таке інше, що аж страшно стає.

Хоча на минулому тижні був White bike week і все було нормально.

Як прожити на 27 доларів тиждень

Коли твоя подруга працює в піцерії і приносить додому піцу, ви живете з господинею, яка інколи вас годує та ходите з подругою і її знайомими в кафе, де за вас платять – можу сказати, що вистачить і 20 🙂 (і це при тому, що я себе ще й балувала вкусняшками). Але так як мені дадуть зарплату на наступному тижні, на 7 днів у мене залишилося 3 долари. Подивимось як я буду викручуватися цього разу :).

Hot American boy і взагалі American boys

Якщо хтось не зрозумів, то це був просто жарт. Хоча ми і насправді вже багато з ким тут познайомились, і навіть в декого тут вже починаються «мутки» з американським хлопцем, а мені хлопець з Домініканської республіки залишив записку в корзинці до велосипеда і вже майже зізнається в коханні, але я особисто сюди приїхала не для цього. Тому не очікуйте милої історії кохання. І заміж я тут виходити не збираюсь (бо мені вже про це казали).

Мої враження

Звісно, ейфорія вже пройшла, я трохи втомилася від двох робот без вихідних, а попереду початок сезону і дуже щільний графік. Мене бісить, що ми взагалі не гуляємо і вирубаємося вже о 10-11 годині вечора. Але коли реально трохи все дістає і треба розвіятись, я сідаю на свого фіолетового друга, їду до океану і нагадую собі чому і навіщо тут.

Я не знаю чи буде про що писати далі, бо я тепер з ранку до ночі буду на роботі, але в кінці літа, якщо зароблю достатньо грошей, обіцяю поїздити по Америці і писати про міста і штати.

Тому Have a good summer and remember that dreams come true.