Ната Гостило
16 записи

Ґай Деґен «вчиться, граючись»

2

Якщо ви пишите блог, сидячи на залізничному вокзалі у Львові, маючи 8 гривень в кишені, чекаючи поїзда до Києва, хоча вам їхати до Полтави, і не відчуваючи рук від того, що ви, як навіжений, бігли на потяг, який від’їхав прямо перед вашим носом, – значить поїздка вдалася на всі 100%.

У минулій своїй публікації я розповідала про мої перші 2 дні у Школі громадської активності «Media Stream», яка проходила у Львові. Цього ж разу я розкажу про наступні 2. І якщо в попередній статті я робила акцент саме на Школі, то цього разу я, сподіваюсь, що лише трішки, але розбавлю це своїми враженнями.

Якщо б мене попросили охарактеризувати моє перебування на «Media Stream» якимсь одним словом, то я б сказала – «літній табір». Ми всі живемо та їмо в одному місці, потім кожного ранку нас забирають на автобусі та везуть в УКУ (ми завжди їздили з дядею Пєтьою, як ми його називали, завжди співали пісні та просили переключити його, коли не знали слова. Бідний :)). Там ми знову ж таки разом займались якоюсь справою: вчились, тренувались та, як зауважив один із тренерів Ґай Деґен, «вчились, граючись».

Мені дуже пощастило з сусідкою по кімнаті: вона та ще 2 хлопців з Тернополя були моєю компанію протягом цих 4 днів. Я думаю, що саме ці люди, місто, та те, що наша «Трибуна» увійшла в число кращих проектів цієї Школи (мені подарували за це книжку Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе»), доповнили її та зробили ідеальною.

IMG_5742

Відразу хочу попередити, що про останні 2 дні буде не дуже багато інформації, так як першу половину 3-го ми їздили на екскурсію у спеціальному трамваї на колесах по місту, а останній день взагалі закінчився десь о 15:00.

IMG_5665

Отже, 3 день – Отар Довженко, соціальні мережі

Отар розповів нам про плюси і мінуси різних соціальних мереж, про те, що нам дають та не дають соцмедіа, про аудиторію та правило 10%. Зараз я тезисно вам спробую все пояснити.

Соцмедіа нам дають:

  • людей (розширення кола спілкування, плекання спільноти однодумців, звернення до будь-якої потрібної аудиторії, лояльність);
  • ідеї (тестування ідей: еволюція, вдосконалення, фільтрування; обмін досвідом, поширення цінностей, упізнаваність та інше);
  • інформацію (поширення контенту, потенційний контакт із необмеженою аудиторією та релевантні джерела інформації для вас);
  • дії (мобілізація прихильників для офлайнових акцій, потенційні продажі та інше).

Не дають:

  • прямі платежі;
  • гарантовану лояльність;
  • тривалу увагу.IMG_5668

Щодо того, хто власне має займатися SMM-oм вашого проекту, то це має бути людина, яка живе ним і досконало знає, що і як. Чим вище компетентність – тим більша успішність.

Тепер поговоримо про найважливіше – про аудиторію. Вона складається з таких шарів : 1 – близькі люди, колеги автори, 2 – друзі, фани, 3 – знайомі, постійні читачі, 4 – малознайомі, регулярні мотивовані читачі, 5 – незнайомі, нетипові читачі та 6 – випадкові, одноразові читачі. І наша робота – втягнути всі ці верстви до себе. Як це зробити?

Для цього потрібно спочатку визначити аудиторію та знайти, тобто обрати тему і людей, яким буде це цікаво, потім поступово збирати та розширювати (тут вже методи ви обираєте самі), обов’язково досліджувати та комунікувати з ними, розважати, тобто давати поживу для емоцій, роздумів, та поважати.

І правило 10%. Воно говорить: «Що б ви не запостили, якщо це не набуло масштабного значення та «вірусного» розповсюдження – його побачать тільки 10% ваших френдів у соціальних мережах».

4 день – Ґай Деґен «вчиться, граючись», дискусія «Майбутнє громадських медій, громадської журналістики в Україні»

І знову «Lego». Першу частину цього дня ми провели, складаючи різні фігурки із конструктору. Спочатку треба було зобразити, чому ми обрали саме громадську журналістику, потім – сильні сторони та переваги нашої команди, наступне – чого не вистачає громадській журналістиці в Україні і останнє – які б проблеми міг вирішити та чим допомогти Центр громадської журналістики в Україні, який планують створити закордонні спонсори.

Після цього ми всі поділилися на 2 групи та мали зобразити спільну модель Центру, а потім один представник від групи мав розповісти цим закордонним спонсорам, як ми бачимо майбутній Центр громадської журналістики в Україні. Основними ж проблемами громадської журналістики в Україні, які зараз існують, і які зможе вирішити створення цього проекту, на думку учасників, – це фінансування, співпраця різних ГО між собою, і зокрема ГО і громади, техніка та привертання уваги, залучення суспільства.

IMG_5719

І завершилася Школа дискусією «Майбутнє громадських медіа, громадянської журналістики в Україні», в якій взяли участь журналіст, аналітик, громадський діяч та менеджер освітньо-культурних проектів Алім Алієв, журналіст Ірина Федорів, публіцист, журналіст Роман Кабачій та представниця Громадського ТБ Анжеліка Карякіна.

IMG_5728

Я не буду розписувати всю дискусію, а просто напишу ті поради, які дали експерти з приводу даної теми.

Ірина: «Треба просто створювати свій сайт і гуртувати громаду».

Алім: «Будьте професійними (дотримуйтесь професійних стандартів журналіста) і не бійтеся помилятися».

Роман: «Просто – не бійтеся».

Анжеліка: «Стукайте у всі двері, якщо зачинені одні – стукайте в інші».

Також німецький журналіст, тренер цієї школи Ґай, додав: «Спробуйте розповідати добрі і цікаві історії. Аудиторія це оцінить».

Тож, я дуже задоволена, що потрапила до цієї Школи. Окрім того, що я дізналася багато чого нового і корисного, познайомилися з новими людьми і просто гарно провела час, я виділила для себе одне досить просте, проте дуже необхідне правильно: «Не забувайте відпочивати».

Коментувати

2 Коментарів
Владислав
• 16:34 | 05 березня 2016

Мені дуже сподобався текст. Написано чітко та без зайвих деталей. Мені 16 і я сам мрію стати журналістом тож читав-зачитувався))

Відповіcти
Лиза
• 19:49 | 13 листопада 2015

Красные штучки в тексте… не очень приятны. А бложек хороший!
Умничка девочка!

Відповіcти
20 вересня 2017
19 вересня 2017