Юліан Матвійчук
4 записи

Нова надія — шлях до «золотого віку» нації!

0

Усі нації перед початком великих перетворень отримують шанс на зміну, щось нове, кардинально відмінне від старого. Тоді і починається певна епоха процвітання, яка часто зветься «золотим віком», тоді нація сильна як ніколи, одна людина вартує тисячі інших, вона вважає себе непереможною, тому що в ній є ідея, ця ідея зветься НАДІЯ!

Приклад Греції, в V ст. до нашої ери в стародавній Греції з’явився принципово новий устрій ― він звався демократією. Це перший в історії випадок, коли нація змогла обирати свій шлях шляхом виборності, перший раз вони керували самі собою, це перший прояв свободи. Греки мали певну надію, що їхній новий устрій ― це ідеал нового суспільства, і готові були захищати цей ідеал безкомпромісно і відважно. Першим випробуванням став Марафон: грецька армія, яка була зібрана з ремісників, фермерів і мислителів, змогла зупинити в 2 рази більшу силу професійної Перської армії на чолі з Дарієм І. Одразу після цього вони увірували в те, що їхня ідея непереможна, в Греції почався «золотий вік».

Приклад Німеччини: після 1-ї світової війни криза поразки, яку, як вважали німці, вони не заслуговували, призвела до втрати надії на велич, на перемогу. На ринку капуста вартувала 500 000 марок, інфляція і дефолт досягли надзвичайного рівня. Веймарська республіка була не спроможна на зміну ситуації. Німці прагнули чогось нового, нової НАДІЇ, яку вони побачили в ідеях: націонал-соціалізму чи комунізму. У боротьбі 2-х Надій перемогу здобула перша ― лишень тому, що НСДАП була більш організована. Нова НАДІЯ дала їм надзвичайний заряд енергії та можливостей, за короткий термін безробіття досягло 0%. Промисловість набирала нових обертів, і в результаті потужне економічне зростання призвело до «золотої ери». Крах цієї ери всім відомий ― 1939 рік.

Приклад Франції: у 1789 році почалася французька революція, вперше за більш ніж 1300 років Франція не знала іншого типу правління окрім абсолютної монархії ― один Король. Тепер французи мали змогу відчути нове повітря свободи, яка в реальності була лише певною ширмою, але факт не в цьому. Факт у тому, що це була нова НАДІЯ для нації. Вони були готові іти куди завгодно за Наполеоном лише тому, що бачили принципово нові ідеї, хоча їх рівень життя зростав невеликими темпами, але віра у зміни їх штовхала постійно вперед, ніхто не складав руки. Вся нація була, як один великий організм. Результатом стала навіть зовнішня експансія, яка несла нові ідеали республіки (в яких ми живемо і зараз, до речі) в країни з абсолютизмом в Європі. Франція перейшла в «золоту еру»

Ці приклади можна наводити безкінечно. Але факт залишається один: для людей не скільки важливо розібратися в тій чи іншій ідеології, вони прагнуть лише одного ― НОВОЇ НАДІЇ, яка поведе їх у невідомість, але вони будуть вірити у цю невідомість і будуть працювати на 300% ― саме це народжує «золоті епохи» у світі.

Але варто розуміти одну річ, яку любив повторювати відомий письменник-економіст Теодор Драйзер: ніколи не можна втрачати свого шансу!

Наша нація мала більш ніж 1 шанс. Ми мали 2 революції, які повинні були принципово змінити наше життя. Наслідком повинні були стати кардинальні перетворення. Якщо в першому випадку всі надії поклали на президента і покірно чекали перетворень, то у 2-му випадку ми не повинні були допускати такої помилки.

Але друге люди ЗНОВУ поставили за мету: «Краще тихенько, потрошку, аби не було війни», люди побоялись радикалізму ― результатом став абсурд. Ідеєю і НАДІЄЮ революції була принципово нова держава: Європейська Україна, без корупції, олігархату, справедлива, сильна, реформована, без продажних суддів і прокурорів. Ми очкували найважливішого ― це зміна самої системи. Але обрав народ олігарха, засновника партії регіонів і брехуна. Який зробив усе, навіть не усвідомлюючи того, але обірвав підйом Нації з новими ідеями перетворень, з новими НАДІЯМИ, які відобразилися в широкому русі волонтерського і добровольчого руху. Це звичайний закон природи: ми захопилися перетвореннями, уявною перемогою в революції і почали віддаватися на 300% нашій, як здавалось новій державі, але менше ніж за рік люди почали усвідомлювати, що насправді ніяких змін не відбулося, Мирний план забороняє нам захищати батьківщину, а протести за відсутність реформ караються позбавленням волі, як результат ― опущені руки і повне розчарування, що призводить до психологічної депресії і веде націю у прірву смутку поламаної НАДІЇ.

Але найгірше ― це підрив віри до нової НАДІЇ. Двічі народ був обдурений. Двічі купився на свій власний страх до перетворень. Страх радикальних змін і переконань.

ТАК, для початку «золотої ери» нам необхідно іти ВАБАНК, іти на радикальні рішення, заради нової ідеї. Я особисто бачу ідею Українського націоналізму ― радикальну, але справедливу, але тепер, аби мати ще один шанс, повинен пройти якийсь час, аби знову нація закипіла, прагнула перетворень, захопилась новою НАДІЄЮ. І не побоялась радикальних змін!

Тоді ми не повинні схибити! Тоді нас чекає довгоочікувана «золота ера»!

Коментувати