Юліан Матвійчук
4 записи

Наразі Україну можна порівняти з Британією, але 350 років тому

0

Треба часто вдивлятися в історію — вона вчителька життя.

Так, хотів би навести паралель сучасної України XXI сторіччя із Британією часів Олівера Кромвеля XVII сторіччя. Тоді після революції та встановлення першої республіки британці перші місяці задавалися питанням, як їм далі прожити без короля, натомість Олівер пояснював, що вони створили парламент з двома палатами, де самі будуть керувати своїм майбутнім, де депутати, яких делегували в парламент, будуть вистоювати свободи людей — це будуть найдостойніші з достойних.

Але сталося не так, як хотілося. Британці почали жити від виборів до виборів. Депутатами почали ставати дворяни, буржуазія та латифундисти, які активно скуповували голоси виборців шляхом роздачі грошей, харчів, худоби, предметів побуту та навіть маєтків. В Британії тих часів це тривало приблизно 50 років, коли люди побачили, що маєтки дворян стають все більшими, землі латифундистів ростуть, а статки буржуа збільшуються з кожною каденцією. Ніхто і не думав захищати права і свободи громад. Згодом у країні поновили короля як наглядача за парламентом, а народ став обирати реально достойних людей в палати парламенту. Для зміни свідомості британцям вистачило приблизно 50 років.

Україна наразі переживає 24-й рік незалежності — ситуація не просто схожа, вона ідентична. Але, на жаль, ні суд, ні президент, ні прокуратура не бачить ніяких порушень. Держава відгородилась великою стіною закону від народу, де всі прекрасно знають, що відбувається, навіть поліція чи та сама прокуратура — ЗНАЮТЬ УСІ. Але бюрократична стіна закону не дозволяє вершити справедливість.

Більше того, я не скільки звинувачую саму прогнилу систему — у цій ситуації народ сам обирає собі ціну. Коли людина плачеться про небесну сотню і переживає за бійців на сході, потім іде на вибори, беручи лише паспорт, а повертається з цукром, аптечкою та 300 гривнями у кишені — це вже діагноз, який треба поставити нашій нації. Мотивуючи свої дії низьким рівнем життя, люди забувають елементарну логіку, коли можна взяти все це — а проголосувати по справедливості.

Ось це проблема в наші дні: люди не просто продаються — люди досі ще вірять у казочку, що дядя з грішми, прийшовши до влади, буде ними ділитися!

Якщо ми не можемо змінити це твердження продажності в головах наших людей — ми маємо знищити виразку, хворобу, яка поїдає націю зсередини. Цей паразит зветься олігархат. Є 2 шляхи: законний — шляхом нової податкової системи (великий бізнес — великі податки, малий бізнес — малі податки), або більш рішучим шляхом — цільовою революцією, яка буде спрямована виключно проти олігархічної системи. Моя країна може не пережити таких зрушень, але вона точно не виживе, доки її з’їдає ця чума.

50 років, як в Британії XVII сторіччя, я чекати не збираюсь. Перед нами стоять величезні задачі, які нам під силу!

Слава Україні!

Коментувати

19 вересня 2017