Юлія Злепко
6 записи

Як це бути журналістом-фрілансером у Європі

0

Почну трохи здалеку. Від  самого  початку знайти ЗМІ у Відні було  трохи складно, а тому я запитала поради у полтавки,  яка там мешкає, як мені можливо вийти на контакти якихось редакцій чи журналістів і вона порадила долучитися до  спільноти українців в Австрії у Facebook. Там я розмістила своє «голосіння» про  допомогу і відгукнулася Лідія.

Згодом я і редакцію знайшла, але можливістю  поговорити  з  українкою Лідією Акришорою, яка навчається у Віденському університеті, інституті публіцистики та комунікації та є журналістом-фрілансером і друкується у європейських  виданнях,  вирішила не нехтувати.

Лідія Акришора та команда "Трибуни"

Лідія Акришора та команда “Трибуни”

Історія Лідії

Відволікати Лідію було  не дуже зручно, адже я знала, що вона зайнята роботою над магістерською та навчанням, але нехтувати нагодою  зустрітися зовсім не хотілося. Тому обрали зручний час і зустрілися прямо в університеті.
Свою розповідь Лідія почала з того, як потрапила до Відня,  адже сама родом із Західної України. Вчилася у Києві, де отримала бакалавра та закінчила магістратуру. А от вже другу освіту захотіла отримати у Європі.

– Не знаю як зараз, а тоді в Україні, особливо на моєму факультеті, «ходив» такий міф, що якщо ти отримуєш  освіту за кордоном, то це відкриває  багато  дверей. Тоді система і якість були «не дуже». Мені хотілося повчитися по-європейськи. І тому я поїхала за кордон. Спочатку я розглядала інші країни, думала навчатися в Нідерландах, але не вийшло через фінанси.  До Відня приїхала на початку 2013-го року, потрапила сюди дуже спонтанно. Вступила а факультет публіцистики. Тоді,  в 2013-му році, навчання було в основному німецькою. Якщо  ти вчишся німецькою, то навчання було  безкоштовне. Але зараз  ці правила змінилися, особливо для студентів з України. Я трохи вчила німецьку в Україні, потім почала вивчати тут і після цього почала навчатися на магістратурі.

Адаптуватися та налаштувати на роботу журналістом допомогло  стажування у журналі «Biber», де Лідія дописує   зараз. Журналі заснували у 2006 році, як видання для «нових» австрійців. Необхідністю  створення такого медіа стало те, що, за словами Лідії, часто в Австрії новини про іноземців чи якісь  події за кордоном, пишуть  люди, які не дуже розбираються у темі. Вони копіюють їх з новин інформаційних  агентств або інших медіа. Головний редактор «Biber»  подумав, що потрібно залучати до написання новин людей, які безпосередньо є учасниками подій. Він зібрав журналістів іноземців другої генерації, які або з дитинства тут або народилися вже тут. Вони піднімають сучасні  гострі теми, які оминають типові ЗМІ.

– Коли я тільки приїхала це була одна з небагатьох чудових можливостей почати писати для журналістів, які не володіють мовою досконало, але хочуть писати. У них є  навчання,  яке триває  3 місяці і ти можеш  почати писати. Коли я пройшла навчання, якраз сюди почали приїздити на лікування хлопці зі Сходу. Я написала матеріал про  госпіталь у кому хлопцям допмогали почати хоидити з протезами.  Я написала про наших  перших  5-х поранених. Про їхнє психологічне життя після війни. Це може бути гарним стартом, якщо  ти хочеш  піти далі, але звісно для цього треба досконало знати німецьку, – говорить  Лідія.

Матеріал  має  назву «Danke Putin». Тоді у 2015 році багато  ТОПових  українських  ЗМІ повідомляли про  те, що журнал «Biber»  опублікував статтю української  журналістки про українських  бійців, які проходили лікування та реабілітацію  в Австрії.

11034276_10152876345533439_9214960907512646498_n

Тема України в Австрії

Лідія розповідає наскільки в Австрії слідкують за подіями в Україні:

Тут всі були в курсі події в Україні в 2013-2014 році. Потім в 2015-2016 роках все трішки затихло, бо дуже обговорювали і був великий хайп від  теми біженців. Зараз Україна  не так обговорюється як раніше, хіба що, якщо станеться щось резонансне. Насправді дуже багато  часу тут присвячують  локальним темам. Тому зараз, коли не найжорсткіша фаза конфлікту, тут це не так обговорюють, хоча й знають, що війна триває, тут це називають «UkraineKrise»,  це мене уже нервувало на початку, але така от нейтральна Австрія.

Ця тема Лідії близька не лише тому, що вона з  України, це ще й її напрямок у журналістиці та науковій діяльності:

– Останнім часом, десь півроку-рік, я багато часу присвячувала написанню  магістерської  роботи.  Це було  дуже важко поєднувати написання магістерської  та навчання. Моя магістерська робота називається «Один конфлікт – дві правди. Майдан-рух в українських  та російських  медіа». Це була 40-годинна робота.

Лідія Акришора. Фото з особистого архіву

Лідія Акришора. Фото з особистого архіву

Австрійські медіа.

Про ЗМІ Австрії Лідія говорить, що вони відображають країну. Вони як і Австрія досить  консервативні.

 – Звісно відносно. У той час, коли у всьому світі всі «втикають» в телефони, в Австрії дуже багато  читають газет і в кав’ярнях, наприклад їх пропонують безкоштовно. Тут кожного ранку почитати за кавою це «musthave». Спочатку для мене це було трохи дивно, але в Австрії  є така традиція –  читати паперові газети.

Особливості фрілансу для іноземців. На прикладі українки

Запитую у Лідії, які ж  кроки потрібно зробити, щоб дописувати і публікуватися в австрійських  ЗМІ.

– Найперше, що необхідно, якщо ти хочеш  працювати в Австрійських  медіа – це мова. Ти мусиш супер-добре володіти німецькою. Звісно є  іноземні філії видань, але, в основному, це німецька мова, – розповідає  Лідія.

Перший матеріал Лідія опублікувала  німецькою з допомогою інших журналістів,  які допомагали з мовними нюансами, але Лідія мала перевагу, вона писала про тематику Майдану і тому, могла писати про  «погляд зсередини».

– Я написала її за два роки як почала вчити німецьку «з нуля». Моя перша  стаття була перероблена, красиво написана за допомогою  журналістів. Мені дуже пощастило, це була тема, яка «на слуху» і тому так вийшло, що я запропонувала і написала цей матеріал. Мій недолік був у тому, я не володію німецькою як рідною, але моя перевага була в тому, що є, так сказати експертом, по Україні. Це і плюс і мінус, на цьому «можна грати».

Лідія Акришора. Фото з особистого архіву

Лідія Акришора. Фото з особистого архіву

Про гонорари Лідія говорить, що звісно ж вони вищі ніж в Україні. Приблизно від 200 євро за близько 3 сторінок тексту. З фото – більше. Але іноземцям, які не є  носіями німецької мови, доводиться працювати  над  матеріалами набагато  більше. Але Лідія зауважує, що рада здобувати такий прекрасний досвід – друкуватися в Австрійському ЗМІ.

– Такого немає, що я пишу матеріали на постійній основі. Виходить так, що я або щось пропоную, або хтось виходить  на мене і щось  пропонує. Ще я кілька разів брала участь  у такій програмі, де журналісти їдуть в країну Європейського союзу і пишуть про  те, що там відбувається. От якраз зараз  я працюю над  таким матеріалом. За цей час я мала 5-6 публікацій.

Лідія Акришора. Фото з особистого архіву

Лідія Акришора. Фото з особистого архіву

Інші можливості реалізуватися як журналіст

– Вперше я їздила до  Латвії. Там була тема «Терор. Як Європейський союз може  боротися з  терором». Коли ти подаєшся на програму, то пропонуєш  якусь тему,  яка відповідає заявленій основній темі. Коли я  їздила, то  запропонувала тему,  чи може Балтика стати «другим Кримом» і чому так може статися, що коли Путін  окупує  Ригу і Латвію. Обов’язковою  умовою є  те, що  ти їдеш  туди, пишеш матеріал, який повинен бути опублікований.

Лідія розповідає, що підготувала там, замість одного, два матеріали. Один з  яких вирішила запропонувати іншим редакціям.

– Я просто  розсилала мейли головним редакторам. З деякими мене  сконтактовували, але деяким  писала напряму і мене приємно дивувало, що  вони відповідали, адже вони отримують  купу мейлів. Власне я продавала свій матеріал. Головне враховувати  культуру та особливості ділового листування. На написання мейлу необхідно  витрачати купу часу. Ти маєш писати короткі, але максимально «красиві» листи. Необхідно розуміти, де зупинитися, щоб  було  не задовго, але вкладати у лист усі «почесні речення»,  це вказує  на повагу.

Замість  висновків

Запитую  у Лідії чи є  якийсь універсальний секрет успіху:

– Якби ви зі мною поговорили кілька років тому, я би сказала, що це нереально (ред. друкуватися в Австрійських ЗМІ), але дивлячись  назад, я розумію, що коли планувала, що перший матеріал німецькою  я напишу через 5 років,  а це вийшло раніше, через 3. Тому зараз я кажу, що це реально, але це дуже специфічний ринок.

Лідія була останньою представницею  ЗМІ у цій нашій поїздці, але тепер я точно знаю, що попереду ще багато  цікавого і я побуваю ще не в одній редакції, адже все можливо, потрібно лише бажання, наполегливість та докладати зусилля. А тому починаю  планувати щось нове та цікаве вже зараз  і працювати над реалізацією, адже сидіти та мріяти немає  часу, потрібно втілювати все в реальність!

Коментувати

16 січня 2018