Юлія Злепко
6 записи

Як працює найстаріша газета світу «Wiener Zeitung»

2

Відень. Ну тут вже точно не сподівалися, що нас чимось можна здивувати. Уже ніби після тої кількості редакцій, масштабів та форматів, які ми побачили  склалася об’єктивна, але вражаюча картина. Аж ні! Найстаріша газета у світі «Wiener Zeitung», саме туди нам пощастило  потрапити. Не знаю як вам,  а ми вчергове були здивовані.

Ми у редакції «Wiener Zeitung»

Ми у редакції «Wiener Zeitung». Фото: Борис В’язовський

Газета: Wiener Zeitung

Рік заснування: 1703

Головний офіс: Відень

Тираж: Близько 20 тисячі примірників

Газета "Wiener Zeitung"

Газета “Wiener Zeitung” Фото: Clemens Fabry

Маю  зауважити, що як і в Польщі,  у Відні ми до останнього не знали куди потрапимо, деякі зустрічі, про які домовлялися завчасно, зірвалися і довелося імпровізувати, шукати нових людей та можливості поспілкуватися  з  журналістами. Але і цього разу у нас це вийшло, як на мене, досить  непогано.

Тож  ми мали приїхати до редакції «Wiener Zeitung», що у Відні та зустрітися з редактором газети паном Герхардом (Gerhard Lechner). Він, до речі, спеціалізується на темах, які пов’язані з Україною.

Зауважу, що працівники редакції поділяються на журналістів та редакторів,  як це відбувається у Нюрнберзі.

«Wiener Zeitung». Історія

Про історію газети Герхард говорить  спокійно і звично, але не без відтінку гордості (ну або ж  мені здалося):

– Ця газета найстаріша у світі, вона була заснована у 1703 році, в тому ж році, що й Петербург. Вона дуже стара і завжди була офіційною газетою Австрійської імперії, потім стала офіційною газетою Австрійської республіки. Це як Австрійське телебачення, офіційне телебачення і «Wiener Zeitung» – це офіційні державні медіа, ми називаємо їх так.

Перший номер газети «Wiennerisches Diariu» (так тоді звалася газета) вийшов у 1703 році. Ця газета виходила щоденно. «Wiener Zeitung» вона зветься з 1776 року.

Хоча Герхард  не ідеалізує ситуацію з медіа та політиками і додає, що певний конформізм все ж таки існує, дещо відмінний від того, що в Україні та Росії. І одразу пояснює  у чому власне справа:

 – Зараз у Австрії та Німеччини великий конфлікт, можливо, ви чули про конфлікт між ван дер Белленом і Хофером навколо президентських виборів. Коли був поділ 50/50, дуже чіткий поділ на правоналаштованих прихильників Хофера та лівоналаштованих ван дер Беллена. Але це так само як в США із Трампом, як у Великобританії, як у Франції, в Австрії, в Німеччині; в Німеччині це більш різке протистояння, але поділ не 50/50, але загальна ситуація та сама, це криза у всьому Європейському Союзі. І це проблема для мене як журналіста у плані того, які у мене внутрішні переконання, і часто це не легко. Але це проблема, про яку можна говорити годинами.

Трохи про  роботу редакції

Герхард показує планування на тиждень у своїй редакції

Герхард показує планування на тиждень у своїй редакції

Газета виходить з вівторка по суботу. Тобто редакція працює з понеділка по  п’ятницю. Герхард розповідає про графік та специфіку роботи редакції:

 – Ми друкована газета, але ми виходимо також он-лайн, і ми завжди повинні думати про те, що якщо щось сталося, то в мережі на наступний день воно вже буде. У тому то й проблема друкованої преси, що зараз ми повинні писати не так, як ми писали раніше. Я тут уже 8 років, і я бачу, що 8 років тому ми писали, якщо можна так сказати, у «старому стилі». Ми писали про те, що трапилося, і наступного дня люди, які відкривали газети, читали про речі, які вже сталися. Зараз ми пишемо більш специфічні теми, про які не пишуть інші газети.

Герхард  конкретизує  і додає, що у друк ідуть не лише специфічні теми, а здебільшого аналітика. Щодо онлайну, який, до речі у газети безкоштовний, Герхард говорить, що на сайті розміщують актуальні, екстрені, термінові новини.

– А якщо наприклад, щось сталося в Україні і є журналіст, який пише про це, а потім надсилає нам, то у цьому випадку потрібна ще і наша робота тут проаналізувати його, – додає Герхард.

У видання є  кореспонденти за межами Австрії, але штатний лише один, інші – фрілансери.

– У нас є один справжній кореспондент у Брюсселі, тому що це центр ЄС, він з нашої газети. Він постійно пише, тому що там постійно щось відбувається. Це єдиний кореспондент з нашої газети. Інші кореспонденти – це фрілансери, і ми купуємо їхні статті. Тому що якщо ми просто сидітимемо і писатимемо лише звідси з Відня із офісу, це буде гірше, по-перше, і якщо це гарний кореспондент, то у нього виходитиме більш цікаво написати.

Свобода слова в Австрії

Пан  Герхард говорить, що в Австрії преса вільна  і абсолютна свобода слова. Політики у роботу не втручаються,  не дивлячись на те, що газета є офіційним державним медіа.

– Немає такого, що Бундесканцлер телефонує нам, і ми одразу пишемо те, що він хоче. Ні-ні, ніколи не було такого, щоб хтось говорив, що я маю писати. Я пишу те, що я хочу писати, я пишу і спеціалізуюся здебільшого на темах про Україну.

Герхард показує цукерки, які придбав у Львові

Герхард показує цукерки, які придбав у Львові

Про онлайн та приклади Гкрхарда «як не треба працювати»

Заводимо мову про  онлайн, зазначаємо, що наразі в Україні онлайн як мінімум дуже популярний,  а як максимум, то потроху витісняє ТБ та друк. Герхард говорить, що в Австрії та сама ситуація і додає свої побоювання щодо цього:

У цьому ключі хотілося би зазначити про ситуацію з Росією і Путіним і т.д., про фейкньюз. Суть в тому, що друкована преса все зменшується і зменшується, а он-лайн сфера не така дороговартісна, бо немає витрат на друк і т.д., тому вона зростає. І якраз у цьому полі діють «Russia Today», не тільки вони, але і подібні медіа. Загалом кількість таких медіа збільшується, і люди вірять їм.

Щоб  не лишатися голослівним, додає  конкретний приклад, коли подібні онлайн-медіа можуть бути досить  категоричними і жорсткими,  не завжди у гарному контексті:

– Якщо ви пам’ятаєте, два роки тому була міграційна криза, особливо в Австрії, також і в Німеччині. І можливо, не Раша тудей, а якесь схоже он-лайн медіа критикувала це, а друкована преса виступала одностайно, як один голос, тому що друкована преса, більшість журналістів у ній ліберальні.

Замість  висновку

Із переговорної проходимо до редакції, де працює пан  Герхард. Підходимо до його робочого  стола, розглядаємо  статтю  про  нашого  Президента. Герхард говорить, що якраз недавно її завершив. Дещо  скромно посміхається і додає, що вийшло  не надто  схвально, але й не дуже критично.

Що особисто  для мене означає, що матеріал вийшов об’єктивним. Але, одразу підтвердити чи спростувати цю  думку не можу, бо, на жаль, зовсім не розумію німецької, за виключення кількох  не надто  корисних  слів.

Він говорить, що минулого тижня був у Львові і показує  нам цукерки,  за покупку яких, дехто  б  у нас звинуватив його  у підтримці бізнесу нашого Президента.

Детальніше про нашу бесіду з Герхардом Лехнером у відео:

19 червня 2018
18 червня 2018