Юлія Злепко
6 записи

Російськомовне видання «Bei uns in Bayern» у Мюнхені: немає нічого неможливого

1

Здавалося б були у наймасштабніших ЗМІ європейських країн, у регіональних редакція Європи та у всесвітньовідомих виданнях. Ну що б нас ще могло здивувати? Успішний російськомовний журнал, який вже 7 років виходить у Мюнхені та який видає українка, журналіст з 25-річним стажем, автор передачі «Не перший погляд», яка виходить щосуботи на 5 каналі Ольга Котлицька. Сьогодні розповім про щомісячний журнал «Bei uns in Bayern».

Ольга Котлицька та команда "Трибуни". Фото Борис В'язовський

Ольга Котлицька та команда “Трибуни”. Фото Борис В’язовський

 

Журнал: «Bei uns in Bayern» («У нас в Баварии»)

Заснований: лютий, 2011 року

Головний офіс: Мюнхен

Тираж: 10 тисяч примірників

Періодичність: Раз на місяць

Фото: facebook.com/beiunsinbayern.de

Фото: facebook.com/beiunsinbayern.de

З головним редактором журналу Ольгою Котлицькою домовилися зустрітися у кав’ярні. Ольга Котлицька переїхала з України до Німеччини 12 років тому.

Як все починалося

Пані Ольга мала мрію про власне російськомовне видання у Європі, яке б відрізнялося від загальноприйнятих медійних концептів такого формату.

– Я хотіла видавати. Почала вивчати ринок і зрозуміла, що це може бути або ж примітивні газетки, “напічкані” рекламою або глянець. Це все концепт європейського російськомовного видання. Потім я поїхала на навчання до Гамбургу і там мені до рук потрапив журнал «У нас у Гамбурзі». Його концепт – жодного слова про те, що відбувається поза Гамбургом.

Фото: facebook.com/beiunsinbayern.de

Фото: facebook.com/beiunsinbayern.de

Ця ідея так захопила Ольгу, що свій журнал вона зробила саме такого формату.

 – Я коли тільки озвучила свою ідею, мені говорили, що це все тут вже давно пройдено і забуто. Але я знала, що таке, як я хочу, ще ніхто не робив.

Контент
Це дійсно так. У ході бесіди ми гортаємо журнал і бачимо, що навіть дитяча сторінка оформлена російською мовою але з дотриманням баварського колориту (якщо можна так сказати, сподіваюсь не надто завернула і ви зрозумієте напрямок моїх думок ☺ ). Зараз поясню про що я, а точніше пані Ольга пояснить:

 – Герої дитячої сторінки – дядечко Сервус (так вітаються баварці) та тітонька Данкешонь. У них є песик Зюс (саме так німці кажуть, коли бачать щось миле: малих дітей, тваринок). Я замовила, щоб мені намалювали саме таких героїв.

Сама пані Ольга говорить, що пильно слідкує за політичною ситуацією, але не переносить це на сторінки свого журналу.

 – Ми не будемо писати про те, що сказав Путін чи щось подібне. Наприклад, якщо Порошенко чи його дружина приїдуть сюди, то ми про це напишемо, але не про те, що відбувається за межами Баварії.

Розповсюджують журнал разом з чоловіком. За роки, що журнал виходить, уже є напрацьовані місця збуту: російськомовні магазини, лікарі, адвокати, страхові агенти.

Пані Ольга говорить, що читають журнал як росіяни, так і українці, але зауважує:

 – Я прекрасно розумію українців ще з тої хвилі еміграції, де націоналісти, коли вони бачать журналі і говорять: «Дякуємо, пані Олю, дуже класний журнал, але ми російською мовою в руки не візьмемо». При всьому цьому, ми з ними прекрасно дружимо.

Ольга Котлицька. Фото: facebook.com/beiunsinbayern.de

Ольга Котлицька. Фото: facebook.com/beiunsinbayern.de

Реклама

Рекламодавців пані Ольга шукає сама. Говорить, що це виключно німці, адже з емігрантами зачасту складно врегулювати цінову політику.

Свобода слова

 – Мене викликали до посольства Російської федерації. У посольствах ми теж пропонуємо наш журнал: в українському, російському, казахському, білоруському. І от у російському посольстві мене запитали, чому я писала про візит дружини Порошенко. Насправді, у мене були й гостріші матеріали, але тут мабуть хтось поскаржився у російське посольство, типу: чому це журнали зі згадкою про ворожу владу та хунту знаходяться у російському посольстві. Я пояснила чому це так і як це так і все врегулювалося. Був скандал із українським посольством. Приїздила якась пані, яка потім почала дописувати у Facebook претензії, чому це російськомовні журнали лежать в українському консульстві. Там за мене вступилися і відповіли їй, чи вона взагалі дивилася на те, про що йде мова у цих журналах.

Про авторів

– Я могла би дописувати і сама, але мені цікаво, щоб автори були різні: школярі, студенти, люди старшого віку. Вони бачать теми, які я можу не помітити. Усі автори за свої матеріали отримують гроші.

Створення журналу

 – Друкуємо тут. Мені це було принципово. Робила ставку на якість, тому це німецька типографія в Патерборні. А от версткою займається дівчина, яка знаходиться в Ризі. Загалом до процесу створення журналу залучається близько 12 осіб. Звичайно, кожного місяця все залежить від кількості авторів.

З моменту першого випуску за 7 років журнал зазнав трансформацій: збільшився від 32 до 64 сторінок, став двомовним. Але тираж збільшувати не планують, адже той, який є, зараз чітко розрахований на аудиторію.

Для пані Ольги це основний заробіток, а для мене це приклад того, як можна займатися улюбленою, успішною справою, досягати успіху та розвиватися у своїй сфері не дивлячись ні на що.

Більше у відео:

Дивіться новий випуск #Трибуна_В_Європі про Мюнхен.

Коментувати

1 Коментар
Алина
• 11:06 | 13 грудня 2017

Прекрасный пример, особенно для женщин, как достичь успеха, если ты действительно этого хочешь)) Молодец!

Відповіcти
18 січня 2018
17 січня 2018