Катерина Кролевська
10 записи

Громадський сектор, молодь, безпритульні: як Польща підтримує своїх громадян

0

З червня цього року мені випала нагода працювати над проектом щодо адаптації безпритульних громадян. В рамках цієї роботи ми згодом поїхали до Польщі, щоб побачити, як подібні проекти відбуваються у наших сусідів.

Учасниками проекту зі мною були Олександр Ткаченко, аналітик Інституту аналітики та адвокації, Олена Чикурова, керівник Центру адаптації бездомних осіб та звільнених з місць позбавлення волі, а також Ірина Шевченко, працівниця відділу соцзабезпечення Полтавської міськради.

14915235_1222919301084491_571402806956878460_n (1)

Ми спрямували зусилля для проведення громадських консультацій ― безпрецедентної в українських реаліях практики, яка дозволяє дізнатися точку зору громадян відносно двояких питань з компетенції місцевого самоврядування.

У нас була складна, насичена програма, через яку єдине, про що я мріяла вкінці дня, ― це впасти у ліжко і заснути здоровим міцним сном.

Місцеве самоврядування, яке змогло

Перша зустріч, яка відразу справила на мене неабияке враження, ― з представником Центру суспільних комунікацій (CKS). CKS ― державна структура, їхнє завдання ― комунікація з неурядовим сектором і громадянами, проведення громадських консультацій, обговорень, активізація суспільства. Також Центр проводить конкурси проектів, надає малі гранти та інколи замовляє послуги у НУО, коли це стосується міжсекторальних сфер.

CSK створений у 1998 році як наш відповідник департаменту інформдіяльності. У 2008 він трансформувався у сучасний і дружній до громадськості заклад.

photo_2016-11-21_16-09-12

Представник CKS прийшов на зустріч так, як ходить завжди на роботу: у светрі, джинсах і кросівках, молодий та енергійний, повний натхнення. Його звати Патрік. Він розповів, що у Варшаві зареєстровано 10 тисяч НУО, постійно активні 8 тисяч, і близько половини працює не лише у столиці, а й по всій країні.

Співпраця цієї установи в основному складається з трьох секторів. По-перше, CKS надає фінансову підтримку неурядовим організаціям; на це з бюжету міста виділяють 1% (бюджет Варшави ― 14 мільярдів злотих). По-друге, їхня співпраця часто і не носить фінансового характеру ― спільні проекти і заходи НУО та місцевого самоврядування ― це не дивина. Громадські організації консультують владу з питань, у яких розбираються краще. Також НУО входять у Варшавську раду з питань суспільної користі, у комісії суспільного діалогу, які грають важливу роль під час відкритих конкурсів ― таких комісій 17, у кожному мікрорайоні міста. По-третє, саме CKS «відповідальний» за організаційний розвиток НУО з боку місцевого самоврядування.

Найбільше Патрік розповідав саме про фінансову підтримку. Місцеве самоврядування Варшави фінансує неурядовий сектор трьома способами. Найчастіше проводять відкриті конкурси, тому що це найбільш прозорий спосіб співпраці. Також є розподіл малих грантів (не більше 10 000 злотих). Вони дають їх молодим організаціям, які потребують допомоги на старті. Але й ті не можуть отримати більше 20 тис злотих за рік. Також місцеве самоврядування може купувати соціальні послуги у НУО, але робить це дуже рідко, бо цей спосіб не такий прозорий.

Дуже здивувало, що у Варшаві є довгострокова і річна програма співпраці міста і НУО. Тобто, місто турбується про гармонійні стосунки між владою і громадськістю.

Те ж саме і з бюджетом участі. Мабуть, тільки лінивий ще не говорив на цю тему. Проте у Польщі до партисипаторного бюджету підходять з особливою повагою. Цікаво, що навіть діти будь-якого віку можуть подавати проекти і голосувати за них.

Діти на варті майбутнього міста

Один із проектів, з якими я познайомилася у Варшаві, яскраво демонструє цей підхід. Називається він «Молодь і бюджет участі. Відкривання дверей до демократії», а полягав у навчанні школярів писати проекти і працювати з міським бюджетом. Організатори ― Фундація «Поле діалогу».

photo_2016-11-07_22-46-20

Найскладніше, кажуть, було переконати вчителів, що їхні підопічні в змозі скласти і подати вартісні проекти. Викладачі варшавських шкіл, мовляв, чомусь переконані, що дітлахи можуть думати лише про ігри, комп’ютери та інші розваги. Та вони побачили, як помилялися.

Навчання складалося з двох частин. Спочатку дітям розповідали про бюджет міста, вчили його складати на прикладі бюджету класу. Пояснювали, що таке субвенція, як і на що їх виділяють, нащо вони потрібні.

Друга частина занять ― креативна. Дітям розповідали, які проекти можна подавати на бюджет участі, допомагали їх складати. Школярі усе робили самі: телефонували до підрядників, щоб скласти кошторис, заповнювали документи, відносили їх до комісій. У школах поставили точки з консультантами, щоб школярі у будь-яку перерву могли уточнити питання, що їх турбували.

Цей проект тривав навчальний рік і охоплював 11 гімназій (бл. 100 класів). Перед поданням реальних заявок діти ще провели дебати і обговорили свої ідеї. А там були і «дорослі» і більш «молодіжні» теми: прокладання велодоріжок, освітлення, пішохідних переходів, загальнодоступні зарядки та вода на вулицях міста, стіна для графіті, додатковий автобус для кращого з’єднання між районами, ремонт стадіонів та кімната для висловлення агресії. Шість із цих «дитячих» проектів реалізують вже у 2017 році.

За результатами видали методичку, як навчити дітей брати участь у партисипаторному бюджеті. Переглянути її можна, завітавши у офіс Інституту аналітики та адвокації.

Зайвих людей не буває

Один з найцікавіших прикладів співпраці НУО і місцевого самоврядування Варшави я зустріла в особі Анни Махаліци і її центру адаптації бездомних осіб. Це грандіозна справа, якій жінка присвятила все життя.

15036532_606455889557652_4403696288119389526_n

21 рік тому вона організувала «Відкриті двері» ― місце, де приймала усіх безпритульних, готових позбавитися від своєї безпритульності. За цей час неодноразово допомагала і українцям; серед них був навіть один із кандидатів у Президенти України ― але який саме, вона Анна Махаліца не зізналася. Та навіть і сьогодні серед мешканців хостелу для безпритульних є двоє українських юнаків.

Вже 10 років тому товариство «Відкриті двері» реорганізувалося у організацію громадської користі ― у законодавстві Польщі є такий вид НУО, які покращують якість суспільного життя. Такі товариства можуть отримувати до 1% з податків поляків, якщо ті захочуть спрямувати свої кошти на благодійність.

Щоправда, в останні роки цей податок отримують лише фізичні особи, і таким чином, як каже Махаліца, 1% податків приватизують. Зрозуміло, що цим людям передають кошти на лікування, складні операції і реабілітацію, та все ж призначення податку було зовсім інше, та і користь від таких організацій, як «Відкриті двері», беззаперечно величезна.

Місія цієї організації зростає ще й тому, що підвищується рівень безробіття, а це неухильно веде до збільшення безпритульності. Це сприяє поширенню хвороб і зниження якості суспільства. У Польщі, крім того, сьогодні великий відтік молоді за кордон ― аж 2 млн осіб щороку (за межею бідності знаходиться 9 млн поляків). Тому «Відкриті двері» мріє збудувати справедливий світ і державу, яка опікується кожним громадянином.

14955913_606425252894049_7722292085023722000_n

Один з напрямків цієї діяльності ― ресоціалізація дрібних злочинців. Людям, що вчиняли нетяжкі злочини, дають вибір: або в’язниця, або громадські роботи, зокрема і у товаристві «Відкриті двері». Таким чином за минулий рік у цій організації громадські роботи зайняли 298 осіб ― це понад 10 тис годин праці на користь суспільства.

Також у організації є 2 хостели для безпритульних чоловіків та жінок, кілька соціальних підприємств, де працюють їхні колишні підопічні. Це їдальня «Червоний ровер» і виставковий зал-кав’ярня «Галерея», де отримали роботу зокрема і люди з обмеженими можливостями. Загалом там працює понад 30 осіб з високим рівнем інвалідності.

photo_2016-11-07_22-46-23

Цікаво, що у галереї проходили виставки двох українських художників. Цей виставковий зал відомий в усій Європі. Картини, які у ньому виставлялися, сьогодні знаходяться у колекціях одних із найбагатших людей світу.

***

Люди, яких ми з командою зустріли у Польщі, показують, що наполеглива праця і віра в ідею можуть змінити суспільство на краще. Те, що нам здається прогресивними здобутками поляків, не далося їм просто. Та завдяки досвіду західних сусідів ми, українці, можемо уникнути помилок і наздогнати світ значно швидше.

Коментувати

19 вересня 2017