Роман Грицун
31 записи

Полтавська битва як міф

2

307 років тому в Полтаві відбулася подія, яка досі сушить мозок історикам, прихильникам української ідеї й адептам так званого «руського миру». Битва між козаками, московськими військами та шведами, говорять, змінила хід розвитку європейської цивілізації. Можливо це й так, але мені йдеться про інше: наслідки цього грандіозного батлу витворили у головах перш-за все українців та росіян міф, який немов чарівна паличка Гаррі Поттера докладався до націотворення перших та чарами Волан де Морта творив криваву північну імперію зі столицею в Петербурзі, а потім і у Москві.

Міт

Міф – це ж комплімент!

Коли деякі історики вживають до якоїсь події чи явища означення «міф», або «міт», то це вони роблять їй/йому найбільший комплімент. Бо якщо подія стає міфічною, то це значить, що вона є важливою у головах людей. Вони надають їй ключового значення.

Полтавська битва стала саме такою подією. Вона відбилася у історичній пам’яті росіян та українців…тільки от зовсім по-різному.

«Перемога під Полтавою стала результатом розвитку економіки, на основі якої йшло будівництво нової, регулярної армії та флоту»; «полтавська перемога закріпила перетворення, які здійснювалися у важких умовах війни»; «полтавська перемога відіграла надзвичайну роль у долях народів новоутвореної Російської імперії, зокрема „російського, українського, білоруського“ та укріпила „їхню віковічну дружбу та військове братерство“»; «перемога під Полтавою була досягнута військовим мистецтвом, „с легким трудом и малою кровию“; її наслідком стала не „руїна, а щастя людства“».

Всі ці інтерпретації значення перемоги війська Петра І ще й досі побутують у головах росіян. Та для нас куди важливішим є інший міт. Після полтавської баталії московська влада поширила інформацію про те, що дії Івана Мазепи є зрадою. І нехай уявлення про «славу русского оружия» навіки вічні закріпилися у головах росіян, але побутування міфу про зраду козацького гетьмана виглядає якось ну дуже дивно. Ну підписав зі Швецією договір. І що далі? Це ж політика! Врешті Петро І теж у цій ситуації не святий. Давайте пригадаємо хто там за таємним договором хотів віддати Правобережжя Польщі? Це хіба не зрада, якщо вже оперувати такими от дефініціями?

Таким чином міф про зраду Мазепи закріпив у головах росіян ідею, що українці не можуть ні з ким крім Росії укладати ніякі міжнародні договори, союзи. Якщо не з Росією українці – то значить це зрада!

Міф про Мазепу у певному вигляді еволюціонував і став реакцією росіян на події Євромайдану. Ага, – думали північні сусіди, – у Європу захотіли. Майдан свій розвели. Чого це ви не хочете з нами у Митний союз? Зрадники!!!

Тому й маємо такі взаємовідносини із росіянами, які багато в чому визначилися створенням міфів, які проросли на грунті наслідків Полтавської битви.

Міф військової звитяги vs Міф страждання

Міфи, або ж знову ж таки – міти, науковці класифікують на кілька видів. Це це міт території, міт страждання, міт місії, міт воєнної слави і міт відродження.

У випадку з російсько-українськими стосунками та Полтавською битвою маємо два міти, які розташувалися на протилежних барикадах. Для росіян перемога створила міт воєнної слави, для українців – міт страждання. Чому? Бо Гетьманщина втратила залишки ефемерної автономії. Та куди більшої втратою у головах українців стала втрата можливості створити незалежну Гетьманщину у союзі зі шведами, коли б війська Карла ХІІ перемогли армію Петра І.

Частина українського населення тоді зазнала репресій, але найгірше було далі. Будь-які спроби боротьби за незалежність, будь-які ідеї до самостійної української держави могли каратися політичними репресіями, тавруванням «зрада», арештами та обвинуваченням у антидержавній діяльності. Таким чином українці страждали як бездержавний народ, страждали в культурному відношенні (емський указ, валуєвський циркуляр).

Цей міт надовго закріпився у головах українців. Він панує у нас і досі.

Деконструкція міфу

Кому і навіщо може бути потрібна деконструкція міфу? Примирення та побудова діалогу часто супроводжується переосмисленням минулого. Але деконструюючи певний міф, треба давати щось взамін. Якщо Мазепа для росіян не зрадник, то хто він? Герой? Думаю, аж ніяк ні.

Хіба що можна дивитися на це все як на певну геополітичну гру, і розуміти, що кожен зі свого боку чинив так, як диктували обставини. Тоді буде сенс не клеймувати нікого у розрізі «герой-зрадник».

З іншого боку зміна поглядів росіян на Мазепу може стати наслідком їх визнання української державницької ідеї. Тоді доведеться просити пробачення за всі гріхи, убивства, репресії, та відмовлятися від імперських амбіцій. А це вже руйнування іншого міфу, чи то пак серії міфів. Росіянам доведеться повністю переосмислювати себе. Чи підуть вони на це? Німці після 1945 року пішли, переосмислили, і згодом стали країною-лідером.

Нам же говорити про деконструкції будь-яких мітів зарано. Ми ще тільки конструюємо свій погляд на минуле, пишемо власну історію. І ситуація з полтавською битвою, появою пам’ятника Мазепі це доводить. Попереду ще багато цікавого…

Коментувати

2 Коментарів
Йося
• 12:30 | 01 липня 2016

фактів мало.

Відповіcти
Спайдермен
• 16:04 | 28 червня 2016

Вот ты первый, кто грамотно и понятно для меня все разложил. Полностью поддерживаю позицию автора.

Відповіcти