Роман Грицун
31 записи

Думки на розхрист: як у Полтаві обговорюють декомунізацію

4

Як мінімум 120 вулиць нашого міста повинні змінити свої назви. Принаймні у цьому впевнені історики, громадські діячі та депутати міської ради, які працюють в експертній комісії, що має подати голові Облдержадміністрації список нових назв, що замінять старі, комуністичні. Але й вони, експерти, досі ведуть дискусії з приводу того, чиї імена увіковічувати на табличках та картах Полтавських топонімів. Звучать прізвища Бандери, Мазепи, Петлюри, Кирила Осьмака, і навіть древньоруського князя Святослава та гетьмана Петра Сагайдачного.

Фото 1

Принципи та пріоритети

Одні вважають, що перейменовуючи вулиці, потрібно робити Полтаву привабливішою для туристів, інші стверджують – варто називати вулицями іменами хлопців, які загинули в Українсько-Російській Війні. Як перша та і друга думка цілком вписуються в концепцію, за якою буде відбуватися декомунізація у Полтаві. Її озвучує «свободівець» Юліан Матвійчук:

Зміни назв вулиць будуть відбуватися з дотриманням таких пріоритетів: 

  1. Назви вулиць на честь видатних українських політичних і військових діячів.
  2. Полтавські бійці, які загинули в Українсько-російській війні.
  3. Видатні полтавські наукові та культурні діячі.
  4. Історичні назви вулиць.

 Пріоритет № 1 є актуальним, бо враховуються норми Закону України  «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у 20 столітті» та Указу Президента України  «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років». Якщо не назвемо вулиці Полтави на честь поборників незалежності зараз, то змушені будемо робити це наступного року, коли святкуватимемо соту річницю революції. Тож комісія може вбити двох зайців, якщо доведе цю ідею до логічного завершення.

Але ж тут питання: хто з борців за незалежність пов’язаний з Полтавою? Відповідь дещо конфліктна для Полтавської громади: Симон Петлюра, Кирило Осьмак. По-перше, ім’я Петлюри вже давно очорнила Радянська пропаганда, створивши для нашого міста певний «дисонанс історичної пам’яті»: приміщення аграрної академії прикрашає меморіальна дошка на честь отамана Військ УНР, а у Петровському парку є могила, на якій вказано, що там поховані жертви Петлюрівських бандитів. То як же тоді виховувати патріотизм, коли в межах двох квадратних кілометрів містяться дві історичні пам’ятки, що мають протилежні значення? Петлюра, він герой, чи бандит – запитуватимуть у батьків та вчителів допитливі школярі? А люди старшого віку роздумуватимуть: для чого нам ця вулиця Петлюри? Відповідь на це питання озвучує Оксана Коваленко, кандидат історичних наук, автор книги «Полтава XVII–XVIII століть»:

 

Формування простору впливає на свідомість. Людина не може вирости патріотом міста, гуляючи на вулиці Леніна чи в Комсомольському парку. Тому важливо, перейменовуючи назви, пояснювати людям, чому ця вулиця носитиме ім’я того чи іншого діяча. Можливо варто запустити цикл передач, лекцій, аби люди не сприймали все це у штики, і не казали: «Навіщо мені вулиця Петлюри, я й так добре живу».

 Вулиці міста, яким повертають історичні назви – це важливо, особливо у старій його частині. Якщо наприклад повернути центральній вулиці назву Успенська? Вона називалася так ще у 18 столітті

Меморіальна дошка С.Петлюрі на фасаді Полтавської аграрної академії

Меморіальна дошка С. Петлюрі на фасаді Полтавської аграрної академії

фото 3. Більшовики брати Литвинови, які загинули від рук Петлюрівських бандитів

Більшовики брати Литвинови, які загинули від рук Петлюрівських «бандитів»

У більшості випадків активісти визвольного руху, яких чорнить Кремлівська пропаганда були не тільки політичними діячами, а й активними просвітниками, науковцями. І багато хто починав свій шлях чи здобував освіту саме у Полтаві. Про це зазначив Юрій Волошин, доктор історичних наук:

У нас жили, вчилися і працювали діячі всеукраїнського масштабу. Серед них – Іван Стешенко, Олександр Поль, Кирило Осьмак. Українське Відродження 20-хх років ХХ ст. будується саме на іменах  людей, які учився у Полтаві. Якщо приміром на третю школу повісити дошки, з іменами діячів, які там вчилися, то фасад просто впаде. Наприклад, пригадаємо Михайла Драгоманова. Це ж мислитель та науковець європейського масштабу. Чому на його честь і досі не названо жодної вулиці в Полтаві? Він же тут навчався.

 

Не менш цікавими і важливими є думки інших учасників комісії. Вадим Ямщиков, депутат міської ради говорить:

Особисто для мене важливим є центр нашого міста. У Львові є вулиця єврейська, вірменська, сербська. Вони яскраво відображають полікультурну історію міста Лева. Це дуже приваблює туристів. А у нас що? Вулиця Жовтнева? Це по-вашому цікаво? Який вона взагалі має стосунок до нашої історії? Я буду відстоювати ідею, аби повернути історичні назви. І не імперські, а наші, полтавські, козацькі.

Уявіть ситуацію, коли група туристів, приміром з Німеччини чи Англії, йде пішою екскурсією центром Полтави. Гід розказує: «а зараз ми знаходимося на вулиці Жовтневій. Вона названа в честь історичної події – Жовтневої соціалістичної революції, коли Володимир Ленін та інші більшовики захопили владу в Петрограді..». Але ж у нас є своя історія, а не більшовицька, ленінська чи Петроградська. Ця вулиця має справжню історичну назву, виправдану логікою забудови – Київська. У 17-18 столітті нинішня Жовтнева була шляхом, яким полтавці починали свій рух на Київ. Можливо не так феєрично і романтично, зате – правдиво. Тож уже на другій робочій зустрічі експертної комісії прозвучала ідея перейменувати вулицю Жовтневу на Київську. Однак це не єдиний варіант. Член товариства «Просвіта» Олег Пустовгар пропонує назвати центральну вулицю Полтави іменем гетьмана Мазепи. Свою позицію він мотивує тим, що незабаром поблизу Успенського собору буде розміщено пам’ятник історичному діячу, і цілком логічно буде перейменувати Жовтневу, бруківка якої вестиме до нової скульптури.

Увічнити пам’ять полтавців, які загинули в Українсько-російській війні

 Імена Антона Цедіка, Дмитра Коряка та Антона Грицая – активістів майдану та солдатів, які загинули на Сході України, можуть бути увічнені у назвах полтавських вулиць. На перший погляд – беззаперечна думка. Але не всі з цим погоджуються. Краєзнавець Борис Тристанов закликає не поспішати з цим рішенням, адже війна ще триває, тож можуть бути нові загиблі, іменами яких також потрібно буде називати провулки чи міські проспекти.

Боєць полку «Азов» Артем Павлов вважає, що про цих хлопців потрібно згадувати не тільки як про загиблих героїв війни, а перш за-все, як про бійців, що врятували Полтаву від сепаратизму:

 

Думаю, що завдяки Цедіку, Коряку та Грицаю у Полтаві не відбулося дублювання Донбаського сценарію. Саме ці хлопці придушили зародки сепаратизму в нашому місті. Активісти таких рухів, як «Український Грім», «Красний Сектор» розклеювали на будинках і стовпах пропагандистські листівки, закликали містян виходити на проросійські мітинги. Цедік, Коряк та Грицай .відловлювали цих бійців, здавали їх в міліцію та СБУ. Я вважаю, що вони тоді врятували Полтаву

.Тож і це питання доволі дискусійне. Є думки за, є – проти. Але сам факт дискусії – це позитив, бо такі рішення не мають прийматися одноосібно, а випрацьовуватися у таких от інтелектуально-ідеологічних дебатах. Випадок з Трістановим та Павловим саме той. Старий та авторитетний історик та молодий і амбітний вояк наводять свої аргументи, що мають відповідну логіку.

Вулиці Бандери, Мазепи, Міхновського та князя Святослава

 Частина учасників експертної комісії відстоює таку ідею, що у Полтаві має бути вулиця Степана Бандери. На другому засіданні прийняли рішення назвати ім’ям лідера українських націоналістів нинішню вулицю Калініна. Вулиця Леніна може отримати ім’я Миколи Міхновського, а вулицю Паризької Комуни – гетьмана Мазепи.

Фото 4. Микола Міхновський

Микола Міхновський – український політичний і громадський діяч, адвокат, публіцист, перший ідеолог українського націоналізму та організатор війська.

Звучали думки, що нинішній вулиці радянського генерала Фрунзе варто присвоїти ім’я князя Святослава Хороброго. Боєць «Азову» Артем Павлов пояснював, що для частини українських бійців, які захищають нашу країну на Сході, древньоруський правитель є прикладом для наслідування та натхнення. У Маріуполі, який в тому числі  зараз захищають і наші Полтавці, вже встановлений пам’ятник князю Святославу Хороброму.

фото 5. Пам'ятник древньоруському князю Святославу в Маріуполі

Пам’ятник древньоруському князю Святославу в Маріуполі

Загалом всі ці постаті, на думку істориків та військових мають увічнити славу борців за українську незалежність, а деякі з них (наприклад – Микола Міхновський) родом з Полтавщини, тому їх імена ще більш актуальні.

Замість висновку

 Якби там не сталося, цих змін вже не уникнути. Хтось буде радіти, хтось проклинатиме владу, майдан, бандерівців, однак варто зрозуміти, що наша історія твориться на перехресті культур і цивілізацій. Ми знаходилися під владою Литовців, Поляків, Росіян, Німців. Їхній культурно-цивілізаційний пласт лежить у верхніх шарах літосферних плит нашої історії. Але ядро ми маємо своє.

В Італії приміром є пам’ятник Муссоліні, в Іспанії – увіковічнено диктатора Франко. Як би ми не сприймали гетьмана Мазепу, націоналіста Бандеру чи радикала Міхновського, але ж це наші політики, діячі культури, поети, меценати, теоретики. Нажаль, вони зараз певною мірою роз’єднують суспільство. Простіше було би назвати вулиці іменами винахідників, лікарів, письменників. Частково так і треба зробити. Але імена політиків, які билися за Українську державність цілком логічно мають бути увічнені на табличках наших будинків, у пам’ятниках, скульптурах, фільмах і книгах, бо це наша історія…

Коментувати

4 Коментарів
Анна
• 23:10 | 17 березня 2016

Дивишся на список нових назв вулиць і думаєш, хто всі ці люди. Хочу зауважити 2 моменти: 1) Історичні назви (так за виключенням імперських) краще зовсім нових. 2) Погано продумана практична сторона в орієнтуванні містом з новими назвами. Адже місто для людей. Декомунізауія декомунізацією, а назви вулиць в першу чергу повинні допомагати зрозуміти де вам треба у місті. 70 відсотків назв хороші, але безликі і ні про про що.”Зустрінемось на Героїв” – це тепер там де тролейбуси розвертаються, чи там де Океан?” або “Ти казав на Бандери чи на Петлюри, я їх плутаю”. І як Леніна і Жовтнева не казала нічого про Полтаву, так і прізвища Міхновського-Бобровського-Мешко у більшості жителів міста асоціюються з пустим місцем.

Відповіcти
Володимир
• 08:38 | 16 березня 2016

Вулиця повинна мати історичну назву. Хто такий для нас бандера? Нехай називають на західній Украіні,не маю нічого проти. Він іх герой. Памятю героів хлопців що загинули на сході Украіни в наш час ,назвіть школи де вони вчились. І взагалі побудуйте нові вулиці і школи і назвіть як заманеться. А то память наших дідів паплюжиться.

Відповіcти
Liana
• 10:32 | 16 березня 2016

Україна єдина і має одну історію, і Герої у нас одні і на Заході і на Сході,а у тих хто не знає власної історії завжди будуть нав’язані стереотипи.

Олег
• 16:39 | 16 березня 2016

На мою думку, пріоритети мають бути такі:
1. Історичні назви вулиць (окрім доби Російської імперії, на кшталт “Олександрівська”, “Куракінська” тощо).
2. Назви вулиць на честь видатних українських політичних, військових, культурних наукових діячів (особливо полтавського походження).
3. Полтавські бійці, які загинули в Українсько-російській війні.