Роман Грицун
31 записи

14 жовтня і пам’ятник Мазепі

0

Зізнаюся відверто: давно мріяв, аби українці святкували день захисника саме 14 жовтня. Також хотілося що б у Полтаві нарешті відкрили пам’ятник Івану Мазепі. І от мої мрії майже здійснилися. Свято захисників відзначаємо саме в день козацтва та Покрови, а монумент українському гетьману уже привезли і от-от мають встановити. Чому це так важливо для мене і багатьох полтавців?

Monument_Mazepa

Раніше свято захисника Вітчизни відзначали 23 лютого, бо ця дата була офіційно проголошена днем Червоної Армії. Чому саме 23 лютого? Бо орієнтовно наприкінці лютого 1918 року червоногвардійці вступили у перші бої з німецькою армією. Нагадаю, що німці тоді визнали українську незалежність, і, по-суті,  захищали нашу країну від посягань більшовицької влади, яка всіляко намагалася стерти  з політичної карти молоду незалежну Україну.

Але це все політика. Зрозуміло, що у німців був свій зиск від захисту України, а російські більшовики не могли будувати майбутню радянську імперію без українського хлібу, вугілля та залізної руди.

Тож мені здається, що потрібно святкувати День захисника не прив’язуючись лише до радянської пропаганди та міфології. Захист вітчизни – справа така ж давня, як і життя людини на землі. Свою домівку захищали і кіммерійці, і скіфи ,і сармати, і воїни Київської Русі. Та найбільша слава дісталася козакам. Починаючи з XV і аж до XX  століття козаки, не зважаючи на офіційне визнання чи заборону з боку польської та московської влади, захищали наші міста від загарбників, які й досі посягаються на наш мир та спокій.

Цілком справедливо, що цього року ми почали відзначати свято захисників 14 жовтня, на Покрову Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою козацтва.

Бо це наші  унікальні традиції, які мають право на життя. «Доблесні» противники націоналізму та патріотизму колись кричали, що «світ кольоровий, а не коричневий». Так от, саме тому він і кольоровий, що кожен народ, кожна нація бережуть та відстоюють свої традиції, і також сприймають культурні надбання всього людства.

Символічно, що саме 14 жовтня Полтава вперше побачила вже готовий пам’ятник українському, козацькому гетьману Івану Мазепі, який по праву заслужив бути  увіковіченим саме таким чином в історичній пам’яті нашого народу.

За період його правління (1687 – 1708 роки) економічний розвиток українських земель переживав піднесення. Велася активна торгівля з Кримом, країнами Чорноморсько-Дунайського басейну. Українці врешті-решт почали активніше торгувати одне з одним, а це – збереження капіталу всередині країни, посилення її заможності.

Іван Мазепа активно сприяв розвитку тогочасної промисловості. За його гетьманування відкривалися нові селітроварні, ковальські цехи, рудні копальні.

За часів  його правління зміцнів, так би мовити, середній клас українського суспільства тих часів – купецтво. Також все більшої ваги та сили набирала козацька старшина, котра здобувала нові маєтності, землі та багатства. І це було цілком нормально і правильно, з огляду на процес тогочасного державотворення. Адже повинна бути сила, яка зміцнює і розвиває економіку країни. Такою силою були гетьман, старшина, купці.

Селяни як найбідніша верства населення також отримали шанс на власний економічний розвиток за гетьманування Мазепи. Попри розповсюджену думку, ніякого закріпачення селян в часи Мазепи не відбувалося. Селяни на той час ще не втратили юридичні права на землю. Хоча, з іншого боку, існує універсал Мазепи, який забороняв Полтавським селянам переходи, тобто фактично закріпачував їх. Однак у всіх інших універсалах гетьмана, що стосуються цієї теми, селянам навпаки дається право переходити від одних державців до інших. Тут варіантів два: або ж полтавський універсал Мазепи стосовно селян – фальшивка ( а це скоріш за все так, бо його оригінал так і не зберігся), або ж на Полтавщині була якась особлива ситуація, що змусила гетьмана видати такий документ.

Іван Мазепа був щедрим меценатом культури. За його сприяння та фінансування розвивалися наука, література, образотворче мистецтво. У період правління Мазепи відродився і Київ як духовий центр України. Справжній церковний бум поглинув древню столицю. За кошти гетьмана у Києві побудували і відреставрували більше десяти храмів, а загалом по всій країні гетьман пожертвував власні кошти на будівництво та ремонт більше 50 церковних споруд.

За сприяння Мазепи українське мистецтво народило свій власний стиль. Це було українське бароко – близький родич західноєвропейського.

І от саме за ці заслуги Іван Мазепа став найвідомішим в Європі та Америці гетьманом України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. В його честь знято 9 документальних та художніх фільмів, а також засновано державну нагороду- хрест Івана Мазепа.

Обличчя гетьмана зображено на червоних десятигривневих банкнотах. На його честь названо 5 населених пунктів у США та Канаді.

Тож цілком логічно, що гетьмана заслужив, аби йому поставили пам’ятник у Полтаві, місті, яке стало своєрідним символом його державотворчих прагнень – вивести Україні на арену європейської державності.

І нехай це все політика, нехай не кожен українець підтримує європейський вектор у зовнішній політиці. Просто важливо, щоб у історичній пам’яті залишалися такі постаті, як Мазепа – державні діячі, які будують храми, а не торгівельні центрі чи кабаки, які вкладають гроші у мистецтво, науку і літературу, а не у власні кишені. Мазепа був саме таким державним діячем.

Коментувати

19 вересня 2017