Ірина Домненко
39 записи

Вистава “Зілля”: театральний кисень Полтави

0

6 жовтня у Палаці культури залізничників відбулася прем’єра вистави “Зілля” полтавського молодіжного театру “Т.АКТ”. Як усе пройшло та що залишилося за лаштунками – у моєму блозі.

фото1

У 2010-2011 роках, під час мого навчання у педагогічному, я познайомилася із групою студентів, які хворіли театром і своїми силами робили усе можливе, щоб виступати на сцені. І через кілька років, у 2014, вони офіційно об’єдналися у молодіжний театр “Т.АКТ”. У їх арсеналі вистава “Пером і пензлем” за мотивами життя Т. Г. Шевченка, вистава за мотивами життя і творчості Василя Симоненка та драма “Ідіот” Ф. Достоєвського. У постановці останньої я брала участь як хореограф, і якраз тоді побачила роботу театру “Т.АКТ” зсередини. І якраз тоді зрозуміла, що їм мало бути просто аматорським театром, у них значно більші амбіції.

І от після кількарічної перерви – вистава “Зілля”. Своєрідне повернення до полтавського глядача. За 3 роки і актори, і режисер почали навчатися у театральному, і це одразу видно і з рівня підготовки акторів, і з продуманості костюмів, декорацій, світла та звукового оформлення.

фото2

За 1,5 години ми побачили лаконічну, зрозумілу і образну інтерпретацію повісті О. Кобилянської. Усе було дуже по-сучасному, починаючи від постановки сцен до музики і костюмів. Режисеру вдалося стерти часову грань між періодом написання твору і сьогоденням – історія вийшла актуальна і близька. І повний зал глядачів, море квітів та оплесків цьому підтвердження.

І що головне у кожному мистецькому творі – вистава спонукала до запитань. Мене так точно. Відповіді на деякі з них дала режисер театру Олена Суптеля.

фото Суптеля

Олена Суптеля

Як обирали тему для вистави? Чому саме цей твір?

Повість Ольги Кобилянської “У неділю рано зілля копала”, що стала основою для сценарію нашої вистави, –  це дуже цікавий матеріал для постановки. Перш за все тому, що усі персонажі твору наче поділені навпіл, немає просто добрих чи просто злих, у кожного з них своя драма.  До того ж, цього року святкують 155-ту річницю з дня народження Ольги Кобилянської. Але не будемо забувати, що базою для повісті стала пісня нашої землячки Марусі Чурай “Ой не ходи Грицю та й на вечорниці”, тому цей матеріал є актуальним для мене особисто як для патріотки свого міста.

фото3

Скільки тривав процес підготовки?

Процес підготовки вистави тривав 9 місяців: аналіз повісті, обговорення персонажів, підготовка сценарію, створення декорацій та костюмів, та, звісно ж, репетиційний процес – усе це тривало 9 місяців.

фото4

У виставі досить оригінальна конструкція декорацій. Як прийшла ця ідея?

Я хотіла мінімалізму та лаконічності. Сказала про це нашому акторові Міші Кишканю, який займався проектом та координував виготовлення декорації. Спочатку мова йшла про щось зовсім простеньке, типу дверей чи пари дощок. Але одного дня я показала Міші ескіз дерев’яної конструкції, і він сказав мені: “Якщо це “простеньке”, боюсь уявити. що буде далі? Скляний човен?”

Незадовго до прем’єри вистави ви з театром брали участь у фестиваль у Гадячі. Які враження, як виступили?

У Гадяч ми поїхали на свій страх і ризик. За тиждень до прем’єри перервали репетиційний процес і поїхали на фестиваль. Поїхали тому, що це цікавий досвід, хотілося себе показати, на інших подивитись. Ми показували там перформанс “Зілля” – коротку експлікацію нашої вистави хронометражем 15 хвилин. Участь у фестивалі стала дуже корисною для акторів. Перш за все, вони приміряли на себе свої образи перед глядачем.

фото5

Яку нагороду отримали? Хто ще брав участь, крім вас?

На фестивалі ми отримали подяку за участь, як і всі  інші учасники. Участь, крім нас, брали інші аматорські колективи Полтави, а також Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя та Полтавський академічний обласний театр ляльок.

Полтава досить невелике місто. Коли планували прем’єру вистави, чи не боялися, що не буде попиту і глядача?

Коли берешся за будь який проект, завжди є ризик того, що на нього не буде попиту. Певні сумніви завжди присутні, але очі бояться, а руки роблять. Коли робиш щось із усією душею, воно обов’язково матиме свій результат.

фото6

фото7

До речі, про наше місто. Театральне сучасне Полтави, яке воно на твій погляд?

Театральний смак у кожного міста свій. Стаціонарні театри та трупи, що приїжджають на гастролі, формують смак жителів будь-якого міста. Я вважаю, що Полтаві дуже не вистачає театрального кисню. Хотілося б, аби до нас приїздило більше творчих колективів, які б давали цей самий кисень.

І на останок про плани на майбутнє: що далі буде у театру “Т.АКТ”?

Нашою мрією є справжній молодіжний театр у Полтаві. Така собі альтернатива академічним. Тому працюватимемо в руслі напрацювання свого власного репертуару. Однієї з таких вистав уже буде “Зілля”, яка, до речі, ще буде допрацьовуватись. Далі плануємо брати участь у різних міських проектах, та, звісно ж, братимемо участь у фестивалях.

фото8

Замість висновків

Коли ішла на виставу, я, звісно, мала власні очікування. Але в реальності усе було зовсім по-інакшому. Вистава “Зілля” – це зовсім інший кисень для театрального сучасного нашого міста. І хочеться, щоб цього кисню було усе більше.

Фото – Руслан Титаренко, Артур Ароян, Юрій Васюта

17 жовтня 2018