Ірина Домненко
6 записи

Турецкий тиждень, або як ми не побоялися терактів і перевороту

1

Хто боїться літати літаками, але все одно летить в Туреччину та ще й через тиждень після невдалого перевороту у них, – той я.DSCN3800_-_kopia

Підготовка до відпустки була більше моральною, адже перебороти страх польоту все ж таки потрібно було. А от зібрати валізу – то вже можна і у вечір перед вильотом.

9134XMChMiw

Анталія зустріла нас нічною спекою і вологістю. Хоча, коли ми доїхали до Кемеру, то або трохи звикли до клімату, або там він був не важкий, як в Анталії.

Готель, у якому ми проживали, мав категорію 3*+. Не знаю, як там у 4- та 5-зіркових, але в Iko Melisa Garden було досить непогано. Система «all inclusive» – це зло. Зло для фігури та шлунку. На 3 день ми вже трохи звикли до незліченної кількості страв, але були трохи в шоці, коли хтось їв макарони з огірком і хлібом або макарони із кавуном.

W4cbBi7D0-8 UlqPgK8kGJU

Що найбільше дивувало, так це люди.

По-перше, туристи, які цілими днями лежали біля басейну і купалися у хлорованій воді, замість того, щоб пройти 5 хвилин до шикарного моря.

По-друге, місцеві жителі. А саме чоловіки. Сказати, що нам приділяли багато уваги, це нічого не сказати. З нами вітались на вулиці, хапали за руки на базарі продавці, їхали за нами на мопедах і машинах, запрошували на вечерю яхту. Ми навіть стали ходити на пляж іншою дорогою, щоб не зустрічатися із занадто надокучливими продавцями у крамничках, але вони це вирахували, ще й пред’являли нам претензії, що ми дикі і їх уникаємо. А ще їх усіх дивувало, чому ми не даємо номери телефонів. Навіть пояснення про те, що у нас  є чоловік/хлопець/наречений/друг в Україні, не діяли зовсім. Типу, то ж в Україні, а не в Туреччині. Одному навіть довелося пояснювати, що те, що ми з ними вітаємося і відповідаємо на їхні запитання, це не натяк на симпатію, а проста ввічливість. Як сказав нам продавець кукурудзи на пляжі: «Уже стільки років приїжджають туристки з України, а ми (турецькі чоловіки) усе ніяк не можемо звикнути до жінок слов’янської зовнішності і заспокоїтися». Тому дівчатам із заниженою самооцінкою пряма дорога в Туреччину. Від такої кількості уваги можна себе і напівбогинею відчути).

Сервіс.

У туристичній сфері там дуже стараються. Вони знають російську, англійську, німецька, французьку. Хоча б на елементарному рівні, але знають. Вони приймають у магазинах будь-яку валюту, навіть касові апарати показують суму одразу в турецьких лірах, доларах, євро. Вони підкажуть навіть ту інформацію, яка не стосується їхньої сфери діяльності і не принесе їм прибутку.

IMG_20160730_092521

Останнього не скажеш про представників туроператора. На зустрічі із нашим гідом ми так і не змогли отримати у нього відповідь на елементарні питання: де обміняти кошти, де найближчий маркет чи базар. Натомість 30 хвилин наш Максим впарював нам дорогущі екскурсії, котрі у місцевих туристичних агентів коштували в 2-3 рази дешевше. Також нам запропонували безкоштовну поїздку в Анталію на шопінг. Ну ми ж і раді, думали: поїдемо, погуляємо. Розкатали губу. За нами прислали водія-турка, який не знав жодної мови, крім турецької. Повіз він нас магазини коштовностей та текстилю, де ціни були у такому ж співвідношенні до реальних, як і екскурсії у гіда. А коли ми повернулися до готелю, то цей водій майже вимагав залишити йому чайові, мені навіть здалося, що він бігтиме за нами до кімнати за грошима або не випустить з машини. На початку поїздки він не знав жодного іноземного слова жодною мовою, а от у кінці в нього відкрилися філологічні чакри. Чудо, не інакше)

Місцевість.

Гори і море – це нереальне поєднання. Мабуть, саме гори сприяли тому, що в Кемері не так душно, як в Анталії. Море надзвичайно чисте, навіть на глибині, якщо подивитися вниз, то бачиш дно. Але вода настільки солона, аж гірка на смак, і коли потрапляє в очі, то приємного від того мало. Тому всілякі пірнання відпали одразу. Також через великий процент солі плавати у Середземному морі надзвичайно легко, можна було просто лягати на воду, не рухаючи ні руками, ні ногами, і вода тебе тримала. Як сказав один грузин на пляжі: «Навіть якщо хто захоче втопитися, то не вийде».

IMG_20160727_164603 IMG_20160727_164807

Пляжі теж дуже чисті, прибрані, з купою шезлонгів і красивих бунгало. За кожним пляжем закріплено кілька готелей. Якщо приходиш на свій пляж, то для тебе він безкоштовний. Але якщо на нього ж приходять місцеві жителі або гості з інших готелів, то шезлонги і бунгало для них платні. На відміну від України, по пляжу носять тільки кукурудзу. Ніякої пахлави, креветок, морозива, раків, мідій, рапанів і т.д. Все це можна купити в кафе на пляжі, і це, на мою думку, більш цивілізовано і гігієнічно.

IMG_20160725_111708

DSCN3738_-_kopia (1)

Культура.

Одна з дівчат, які відпочивали зі мною, так захопилася Туреччиною, що навіть подумувала, щоб залишитися. Але як тільки вона побачила жінок в традиційному одязі, закритому від голови до п’ят, коли на вулиці було 38 градусів спеки, то бажання жити в Туреччині у неї зникло. Зате турецька музика так запала їй в душу, що тепер вона слухає її і в Україні.

У нашому готелі влаштували вечір «Турецька ніч», але коли почалися танці із передаванням білої хустки по колу, ми вирішили завершити на цьому для себе турецьку ніч. Тому знайомство із культурою обмежилося каналами турецької естрадної музики.

Загалом, відпочинок у Туреччині коштує дорожче, ніж у Кирилівці. Але якщо подумати про все, що отримуєш за ті гроші, які платиш за путівку, то виходить, що відпочили ми майже задарма. І ці 5 днів у Туреччині варті того, щоб потерпіти трохи нервування через 2-годинний переліт.

DSCN3772_-_kopia IMG_20160725_172906

Коментувати

1 Коментар
Турок
• 13:07 | 08 серпня 2016

Вот бы в отпуск махнуть в тёплые края. Классно там

Відповіcти