Ірина Домненко
6 записи

Туреччина з іншого боку

4

Цю відпустку я чекала, як ніколи, особливо коли бачила фото у Facebook від знайомих, які уже відпочили біля моря. Цього року вибір знову впав на Туреччину, але вона відкрилася нам з іншого боку – і географічно, і за враженнями.

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Готель наш цього року був значно більшим, мав дитячу і дорослу анімацію, 3 басейни, 3 бари і 4 корпуси. Відповідно більше людей, національностей, знайомств. Якщо минулого року ми зустрічали переважно українців і турків, то зараз можна було зустріти дуже багато росіян та англійців.

Як говорять місцеві, Мармарис – це європейський регіон, це видно і за вартістю готелів, і за тим, що майже всі місцеві, особливо молодь, знають англійську; російську – лише по кілька фраз і то не кожен.

Цікаві місця.

Мармарис – місто туристичне і активне. Тут і набережна із купою ресторанів та кафе, і цікаві місця, які кожен охочий зможе знайти самотужки, і фірмові магазини, аутлети для шоппінгу.

Із того, що побачили ми:

  • пам’ятник Ататюрку. Особистість Мустафи Кемаля Ататюрка майже священна, люди дуже шанують пам’ять про нього, оскільки він докорінно змінив країна, зробивши курс на європеїзацію. Пам’ятник знаходиться в центрі міста на набережній, що дуже зручно, оскільки туристи на нього орієнтуються, коли потрібно доїхати громадським транспортом до центру. Біля пам’ятника завжди купа туристів та місцевих, тому треба дуже постаратися, щоб вийшло гарне фото.
Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

  • Амфітеатр. Знаходиться він на віддаленому кінці міста, туристи майже не цікавляться ним, оскільки одночасно з нами там було всього 2 сім’ї. Від центру ми ішли до нього самі, зверталися до перехожих за підказкою, відчули себе майже місцевими. Особисто я дуже люблю гуляти незнайомими містами самостійно, а не з гідом, бо так краще вливаєшся у ритм міста і запам’ятовуєш усі, бо покладаєшся лише на себе, а не на туристичний маршрут. Ну і плюс спілкування із місцевим населенням теж цікаве. Цікаво, що амфітеатр входить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Зараз там проводять різні концерт, такий собі аналог Співочого поля Марусі Чурай у Полтаві.
Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

  • Фонтани, що співають. Знаходяться теж у центрі міста, недалеко від набережної на Площі 19 травня. Цю площу ще називають Площею молоді та спорту, бо 19 травня в Туреччині – День молоді, а також Днем пам’яті Мустафи Кемаля Ататюрка. Увечері відбувається шоу фонтанів, грає музика, на водоспад транслюються відеоряд. Поряд є багато красивих фонтанів зі статуями.
Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

  • Bar street (неперевершене місце, як на мене). Ця вузенька вулиця проходить паралельно із набережною. Вдень вона не привертає ніякої уваги. Життя на ній починається із 23:00, коли відкриваються клуби і бари. Їх на цій вулиця близько 20-ти на будь-який смак: R&B, шот-бари, бари із живою турецькою музикою, клуби із російськими хітами, я навіть знайшла рок-бар, який і став моїм улюбленим. Є там і просто барні стійки уздовж вулиці, де дівчата-бармени швидко готують коктейлі, такі собі алкогольні фаст-фуди). Вхід у клуби безкоштовний, але якщо довго не замовляєш нічого, працівники попросять на вихід. Оскільки нам хотілося побачити якомога більше клубів за ніч, то ми були по хвилин 20-30 у кожному і йшли далі. Вартість алкоголю дорожча, звичайно, ніж просто у маркеті або місцевому кафе, але не захмарна – в середньому 15 турецьких лір за шот і 40 за лонг-коктейль.
Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Bar street – однозначно одне з найяскравіших місць Мармарису і те, що спонукає молодь обирати саме цей регіон Туреччини для відпочинку.

Що ми не встигли побачити, – це Замок Мармарису, оскільки вхід на його територію тільки до 18:00, а вдень спека стояла просто неможлива. Шкода, звісно, адже говорять, що панорама зі стан Замку просто неймовірна. На його території є що подивитися і без супроводу екскурсійного гіда, саме у цьому замку відбувалися зйомки телесеріалу «Величне століття. Роксолана».

Екскурсії.

Перелік екскурсії, які пропонують гіди, майже стандартний: Памуккале, Ефес, дайвінг, аквапарк. Але ми взяли подорож на острів Клеопатри. За легендою, його подарував Клеопатрі Марк Антоній на знак свого кохання, а оскільки пісочок їй був занадто жорсткий, то і завіз гарного, заморського. Острів дійсно нереально красивий, вода просто як на картинці. Пісочок охороняється – туристами не можна на нього заходити і забирати із собою, у будці сидить сувора жіночка і дмухає у свисток, коли хтось намагається пролізти під мотузочки навколо піску. Крім пляжної зони, на острові є й історична – це старе місто. Стежки до древніх руїн обладнані для зручності пересування, скрізь є вказівники та історичні довідкові плакати. Із того, що ми побачили – це руїни амфітеатру, звідки відкривається неймовірний вид на бухту, і залишки старої церкви. Вхід на територію острова 20 турецьких лір, але якщо ви приїжджаєте з екскурсією, то у її вартість уже включено вхідний квиток. Єдине, що 2 годин, які відводять на цей острів під час екскурсійного туру, мало, щоб встигнути і покупатися, і подивитися древні руїни і зробити фото.

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Крім острова Клеопатри, екскурсія включала ще і купання у бухтах, обід, караоке. Моє особисте досягнення – стрибок у море із другої палуби, оскільки я дуже боюся висоти, то це для мене було нереальне потрясіння.

Сервіс.

Усі, хто працюють у туристичній сфері, дуже зацікавлені у тому, щоб турист був задоволений. Нам жодного разу ніхто не відповів грубо, навіть водії місцевої маршрутки, які, до речі, знають англійську, не палять під час руху і не говорять по мобільному телефону. Ми жити не у самому Мармарисі, а в Ічмелері (невелике містечко поблизу), то нам доводилося часто користуватися громадським транспортом. Квиток коштує 3 турецькі ліри. Зупинки є, але якщо попросити зупинити біля конкретного готелю, то вам не відмовлять.

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Що ще вразило – це дороги. Як нам розповіли місцеві, у них просто величезний податок із транспортних засобів. Наприклад, якщо продати будинок в Ічмелері, то за ці кошти якраз купиш машину разом з усіма податками. Крім того, є постійний податок, який платиться власником кожної машини. Але те, що ці кошти ідуть на дороги, не викликає сумнівів. Навіть під палючим сонцем дорожнє полотно ідеальне. Окремий захват викликало те, що для велосипедного транспорту виділена ціла смуга, вночі межа між нею і смугою для машин відділяється червоними лампами, що вмонтовані у роздільну лінію. Дуже поширені мопеди, адже це дешевше, ніж мати машину.

У готелі все теж на високому рівні. Пляжі чітко розподілені між готелями, безкоштовні лежаки тільки на своєму готельному пляжі. Якщо не подобається, то можна зайти на інший пляж і за додаткову плату відпочивати там.

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

Звісно, чим більший готель, тим менше з вами «носяться». Якщо минулого року наш готель був маленький і нас майже усі знали, то цього року – лише бармени) Але, якщо звернутися із питанням чи проханням на рецепцію, допоможуть обов’язково.

Також плюсом готелю було те, що на Вулицю барів щовечора возили окремим автобусом безкоштовно. Це дуже зручно і безпечно, особливо для тих, хто відпочиває один або боїться непередбачуваних ситуацій у нічному місті. Ми цим трансфером не скористалися жодного разу, хоча багато хто надавав перевагу саме груповим виїздам у клуби.

Люди.

Люди – європейці. Тут уже не було турків, які ганялися за нами на мопедах і кричали «вашей маме зять не нужен». Більшість місцевих, з якими ми перетиналися, були дуже привітні. Одна дівчина, коли ми запитали у неї дорогу, покинула свій магазин, пішла до сусіднього і попросила хлопця, який краще говорив англійською, пояснити нам дорогу. Продавці охоче робили знижку, деякі навіть давали у подарунок їхні солодощі. Юсуф, у якого ми купляли екскурсію, зробив знижку, оскільки він не говорить російською, лише англійською, і оскільки ми спілкувалися з ним мовою, якою йому зручніше, він теж нам віддячив.

Також ми познайомилися із прекрасною сім’єю Макмеда. Він – учитель англійської, його дружина працює у банку, діти – школярі. Макмед розповів, що вони дуже цікавляться Україною; у них надзвичайно спекотно у липні-серпні, тому він із сім’єю планує поїхати у тур містами України. Пропонував нам мінятися: ми на 2 місяці до них, а вони до нас. Дуже цікавився системою міжнародних обмінів між школярами та говорив, що було б добре робити спільні проекти із українськими школярами, адже спілкування – це основа взаєморозуміння.

Рівень життя.

Оскільки окремий день ми виділили, щоб пройтися за подарунками, то встигли побувати і в супермаркетах,і в аутлетах, і у брендових магазинах. Ціни нас дуже здивували. Наприклад, футболка у фірмовому магазині LTB коштує 16 турецьких лір, сорочка 40. У супермаркетах вода негазована від 0,5 до 1,5 лір, пачка кава 4 ліри, пляшка вина від 22 до 100 лір. Спочатку ми не розуміли, дорого це для місцевих чи ні, тому запитали про середній рівень заробітної плати. Лікар та вчитель отримує приблизно 1000 євро на місяць, за курсом це 4000 турецьких лір. Офіціант у середньому 450 долларів на місяць – 1600 лір. Тому рівень цін на продукти та одяг доступний, навіть дуже. Натомість самі турки вважають, що у них дороге життя. При зарплаті 1000 євро на місяць, оренда житла коштує 200 євро на місяць, літр пального = 1,3 євро, високі податки. Але коли я назвала середню заробітну плату і вартість зйомного житла в Україні на прикладі того ж лікаря і вчителя, то за словами турків це «so bad». Особливістю цієї країни є те, що професії вчителя, лікаря та поліцейського є дуже престижними та високооплачуваними.

Усі, хто працює у сферах, пов’язаних із туристичним сезоном, працюють сезонно. Багато хто з молоді потім взимку їде в Україну та Росію, хто на екскурсії, але більшість все ж – витрачати гроші у клубах і розважальних закладах.

Якщо підсумувати, то ця подорож до Туреччини була більш насиченою та різноманітною. Ми поєднували ледачий пляжний відпочинок із нічними дискотеками, красиву природу і історичні місця. Також цього року поповнився мій done-list:

  • Знайшла українську страву
Туреччина з іншого боку

Туреччина з іншого боку

  • Проїхалася на громадському транспорті
  • Поборола страх висоти (стрибок із палуби)
  • Спустилася із водної гірки
  • Прогулялася самостійно містом
  • Шот у місцевому барі (традиція почалася із бару Huki Muki у Кракові).
Коментувати

4 Коментарів
Крат
• 14:59 | 16 серпня 2017

Слишком много текста и фото “зашакалены”, что особенно не доставляет удовольствия.
В общем, не очень

Відповіcти
Іра Домненко
• 17:23 | 16 серпня 2017

Дякую, що читаєте. А що означає “зашакалены”?

Крат
• 10:09 | 17 серпня 2017

Загуглите “опять сжимаешь … шакал”.
Сленговое выражение для некачественных фото.

Ася
• 11:17 | 16 серпня 2017

Яка цікава стаття! Хоча певно це не дуже класно, щоя пізнаю світ за допомогою статей на Трибуні…

Відповіcти
20 вересня 2017