Ірина Домненко
17 записи

Мюнхен – місто пива і традицій

1

Ми знову повернулися в Німеччину, але на відміну від Берліна, у Мюнхені затрималися аж на 3 дні. І за цей час із нами трапилося багато чого цікавого.

Фото: Борис В'язовський

Фото: Борис В’язовський

Переїзд із Амстердама до Мюнхена був найдовший і найважчий у нашій подорожі. Але коли ми побачили, що за 20 хвилин від основної траси знаходиться один з найкрасивіший замків Німеччини Ельц, то вирішили заїхати. Дорога – крутий гірський серпантин. В’їзд на територію коштує 2 євро, але добрий дідусь зробив нам знижку і взяв лише 1 євро. Можливо на нього вплинули українські номери на машині, а можливо він просто доброї душі людина. На зворотному шляху ми залишили йому сувенір – українську одногривневу монету.

Замок Ельц

Замок Ельц. Фото: Борис В’язовський

Замок Ельц

Замок Ельц. Фото: Борис В’язовський

Замок Ельц

Замок Ельц

Замок Ельц

Замок Ельц

Щоб дійти до замку, треба спуститися досить крутим схилом. Але дорога вниз ніщо у порівнянні із шляхом вгору. Ми з Юлею ледве не залишили там легені, а от Сергій устигав ще палити на ходу, Боря взагалі на гору вибіг. Замок має багато виставок та декілька кафе на території. Зважаючи на брак часу, ми провели там усього хвилин 20, але були враження, ніби ти у фільмі про середньовіччя.

У Мюнхен приїхали уже пізно ввечері, майже вночі.

Житло

Забронювати апартаменти проблем не склало, а от потрапити до них було квестом. Наш власник надіслав нам смс із кодом. Як ми зрозуміли, це код від вхідних дверей. Але де ключі від квартири і яка взагалі квартира наша? Довелося дзвонити йому о 12 ночі. Його англійська була трохи краща за мою, але все одно не ідеальна, тому ми ледве-ледве розібралися, що код був від сейфу з ключами, який знаходиться у холі будинку. Але в сейфі було 2 пакунки із ключами. На моє запитання, котрий наш, власник відповів: «Мабуть, ваша квартира 8». Його невпевнена відповідь додала думок, що може ми ще і не у свою квартиру заселимося, але діватися було нікуди, тому ми якось знайшли місце, щоб припаркуватися, занесли речі до квартири і полягали спати. Квартира на 3 доби коштувала 280 євро (8870 грн), тобто близько 730 грн на людина за добу.

Транспорт і дороги

Машиною ми майже не пересувалися, але оскільки усі 3 дні був дощ, то довелося проїхатися громадським транспортом. Квиток, як і у попередніх европейських містах, купити можна у спеціальних автоматах на зупинках. Ми з Сергієм їхали ввечері на електричці, точніше S-Bahn. Купили квиток і з допомогою людей зрозуміли, на якій платформі нам чекати свій потяг лінії S7 і що квиток на 1 поїздку компостувати не треба. Люди – це наше все. Не втомлююся повторювати, що нам дуже щастило на доброзичливих та готових прийти на допомогу європейців у всіх містах, де ми були. Коштував наш квиток 2,8 євро.

Метро у Мюнхені. Фото: Борис В'язовський

Метро у Мюнхені. Фото: Борис В’язовський

 Фото: Борис В'язовський

Фото: Борис В’язовський

Цікаві місця

Оскільки Мюнхен – це місто пива, то я не могла не відвідати один із найвідоміших пивних ресторанів Hofbräuhaus.

 Фото: Борис В'язовський

Фото: Борис В’язовський

 Фото: Борис В'язовський

Фото: Борис В’язовський

P71105-184545

Це величезна будівля із кількома залами повністю забита відвідувачами і в обід, і ввечері. Тут надзвичайної краси розписана стеля, грає оркестр, у меню всі традиційні німецькі страви та легендарні види пива. А ще тут є іменні кухлі. Вони знаходяться у замкнених шухлядах вздовж окремо відведеної стіні. Ці кухлі належать постійнім та давнім відвідувачам закладу і передаються у спадок. Знаменитий цей ресторан тим, що тут свого часу виступав Гітлер і вважається саме із його виступу у Hofbräuhaus почалося утворення нацистської партії. Також тут же святкувалися її річниці.  Незважаючи на популярність та високу увагу туристів до цього місця, ціни на пиво лише на 1 євро вищі, ніж у інших закладах міста, – 1 келих коштує 4,5 євро.

P71105-143508

P71105-143610

P71105-143552

P71105-184422

На жаль, ми не потрапили на Oktoberfest, який відбувається у Мюнхені трохи раніше за дати нашої подорожі, але почули багато цікавого про цей фестиваль. На Oktoberfest ставлять просто нереально великі намети, деякі по площі майже дорівнюють стадіону, пиво ллється рікою. Для тих, хто перебрав із алкоголем і заснув, поліцейські мають спеціально відведені локації, куди людину переносять/перевозять і чекають, пока вона проспиться та прийде до тями. З такими людьми поліцейські поводяться чемно, адже розуміють, що це фестиваль пива і люди мають повне право ним обпиватися. Окремої уваги заслуговують традиційні жіночі костюми. Ми бачили багато магазинів із такими сукнями на вітринах. Вони тут користуються великим попитом, і на Oktoberfest більшість баварок намагаються бути у традиційному вбранні.

P71105-123614

Центральна площа – Marienplatz – місце, де можна знайти усе. Тут і Макдональдс, і бари, і сувенірні магазинчики, і магазини одягу. Але усі вивіски та дизайн магазинів не руйнують історичності площі, вони зроблені зі смаком і не дисонують одна з одною. Думаю, нашому місту це б теж не завадило.

Фото: Борис В'язовський

Фото: Борис В’язовський

Фото: Борис В'язовський

Фото: Борис В’язовський

Тут же біля надзвичайно красивої готичної Старої ратуші є Музей іграшок. Ми подивилися на його афішу і дуже здивувалися, скільки всесвітньовідомих іграшок придумали саме німці. На жаль, ввечері музей був уже зачинений, але думаю, що він вартий уваги. Біля нього статуя Джульєти. Такий собі пам’ятник на удачу. Я думаю, по фото видно, за що треба потриматися, щоб тобі щастило).

Статуя Джульєти. Мюнхен

Статуя Джульєти. Мюнхен

Курйози

Мабуть, у цьому місті їх було найбільше.

По-перше, ціни. Коли ми їхали, я читала, що Мюнхен – одне з найдорожчих міст Німеччини. І дійсно, на вітрині одного з меблевих магазинів ми побачили канапу, яка коштувала 9900 євро. Як сказав мій друг, половина квартири у Полтаві. Але у той же час ми спокійно купили піццу за 10 євро на центральній площі, і її вистачило наїстися на двох.

По-друге, у неділю маркети не працюють. Зовсім. Ніякі. Усі наші спроби купити пральний порошок не були успішними. Добре, що це була єдина наша нагальна потреба.

По-третє, я зустріла тут Женю, яку не бачила років 8, і Тараса, який поїхав з Полтави 2 роки тому. Для мене це якось неймовірно. З Женею ми перетиналися у шкільні роки на олімпіадах, і от тепер я приїхала брати у неї інтерв’ю в Мюнхен. Наша дружба з Тарасом почалася із подорожі у Чернівці, і ми тоді і подумати не могли, що через якісь пару років питимемо пиво там, де колись виступав Гітлер. До речі, ще раз про цю пивницю. Сидимо ми, і тут до нас за стіл приводять чоловіка із двома дітьми. Ми обмінялися кількома фразами англійською. І через кілька хвилин і нашому, і їхньому здивуванню не було меж, коли зрозуміли, що усі ми з України: вони зі Львову, а ми з Полтави.

Я і Тарас

Я і Тарас

Ну і найсмішніше – ми загубили машину. Серед міста ввечері у дощ ми ЗАГУБИЛИ машину. Просто залишили її біля тротуару, заплатили у паркоматі за 2 години і пішли гуляти. І ніхто не здогадався поставити мітку на Google Maps чи хоча б запам’ятати назву вулиці. Єдиним орієнтиром був пам’ятник «мужик на коні». І от навколо цього пам’ятника ми кружляли близько години у пошуках нашої машини. А ще почали переживати, що закінчився час проплаченої парковки, а от що роблять у Мюнхені за це, ми не мали жодного уявлення. Коротше кажучи, усе було приблизно як у О. Блока: «Ночь, улица, фонарь, аптека, бессмысленный и тусклый свет». І коли нарешті ми побачили, що Боря знайшов машину і їде на ній, то щастю нашому не було меж. Що ми з цього отримали? Що кілька кварталів навколо «мужика на коні» я тепер знаю майже досконально. А ще усі вітрини магазинів і кафе, по яким ми намагалися згадати, ходили ми повз них чи ні. І що треба ставити мітки на Google Maps.

Фото: Борис В'язовський

Фото: Борис В’язовський

Замість висновків

Мюнхен – це серце Німеччини і її історичний шарм.

Фото: Борис В'язовський

Фото: Борис В’язовський

Фото: Борис В'язовський

Фото: Борис В’язовський

Фото: Борис В'язовський

Фото: Борис В’язовський

Баварці трохи гонорові і знають ціну своїй автентичності та культурі, але це цілком виправдано. І після Мюнхену я, яка доволі байдуже ставилася до Німеччини та її культури, здається полюбила їх.

19 червня 2018
18 червня 2018