Ірина Домненко
6 записи

Краків — місто контрастів

1

Подорож до Кракова давно входила у список моїх бажань, тому коли я отримала запрошення поїхати із танцювальним колективом на фестиваль у це місто, то одразу погодилася. Про своє рішення я не жалкую, хоча були моменти, які не по-дитячому виводили мене із рівноваги.

DSCN3517

Пам’ятник Адаму Міцкевичу

Усе, що стосувалося Польщі та поляків, було на найвищому рівні. Екскурсоводи не вганяли у сон, говорили приємно і цікаво. Навіть на екскурсії у Парку дослідів імені Станіслава Лема, що була польською мовою. До речі, на останній мені довелося трохи перекладати в силу того, що діти польської не знали зовсім. Я теж вчила її лише 3 місяці, але екскурсовод намагалася підбирати прості слова, тому у нас таки щось вийшло пояснити. У цьому парку на цікавих прикладах пояснюють різні фізичні явища, можна також і самому спробувати робити досліди. Серед відвідувачів дорослих не менше, ніж дітей.

DSCN3530

Вавель, внутрішній двір

На екскурсії у Вавелі фотографувати можна лише назовні, при вході у сам замок потрібно здавати речі у камеру схову, а  також проходити через металошукач. Колекція гобеленів, що представлена у Вавелі, вимагає таких суворих заходів безпеки. Працівники підлаштовують свою екскурсію під вік групи, що дуже важливо, бо діти – це ж діти, якщо їм стане нудно, то вони можуть знищити не один такий Вавель.

Якщо ви ідете на екскурсію в копальні солі «Величка», не взувайте підбори або слизьке взуття. Справа в тому, що екскурсія триває 3 години, протягом яких ви опускаєтеся на глибину 135 метрів, увесь час пересуваючись або сходами вниз, або по слизькій підлозі, що вкрита сіллю. У самій копальні є зала, де можна проводити банкети, також є місце для вінчання, цей обряд коштує тут 5 000 злотих (приблизно 1 200 євро), тоді як у звичайному костьолі це обходиться у 200 злотих. Хочеш понтове весілля під землею – викладай кругленьку суму. Сувеніри тут теж недешеві. Найдешевша річ – пакетик солі для ванної за 3 злотих.

DSCN3633

Вінчання тут коштує 5 тисяч злотих

Власне Краків для мене дуже схожий на великий Львів, але чистіший, із якісними дорогами, прекрасним і зрозумілим рухом транспорту. Про останній окремо: на кожній зупинці табло, де показано, через скільки хвилин прийде певний номер трамваю чи автобуса. Квитки купити можна і на зупинці, і в транспорті в автоматі. На кожній зупинці висять розклади руху усіх маршрутів, що тут зупиняються. У транспорті оголошують зупинки, а також на табло ще й пишуть. Щоб не зрозуміти тут щось, треба бути сліпим і глухим одночасно. Вартість проїзду варіюється залежно від часу поїздки. Квиток пільговий коштує 1,4 злотих на 20 хвилин, квиток звичайний на такий же час 2,8 злотих. Штраф за безквиткових проїзд близько 100 злотих.

Ще Краків – місто контрастів. Тут в центрі катають у каретах, а поряд ходять дівчата із парасольками і заманюють чоловіків у стрип-клуби (вони тут прямо-таки на кожному кроці). Тут поруч продають звичайні сувеніри і сувеніри із коноплею. Тут грають на скрипці класичну музику, а поряд хлопці в масках коней на дірявих відрах і каструлях власні мелодії. Тут 5-поверховий магазин «Zara» на головній площі, а за рогом секунд-хенд, де можна вдягнутися на 10 злотих.

DSCN3588

Стрип-клуб

DSCN3711

Коні-музиканти

Вечірній Краків надзвичайно живий. Але і небезпечний. Місцеві говорять, що тут футбольні фанати дуже агресивні, особливо до іноземців. Тому українські студенти ходять мовчки у небезпечних районах, щоб їх не видав акцент. Так, власне, робила і я, коли поїхала із дівчатами на Площу Героїв гетто. На щастя, агресивних ультрас ми не зустріли на своєму шляху. Також дуже багато нічних клубів. Як розказали мені знайомі, що навчаються у Кракові, у нічні клуби молодь ходить переважно, щоб знати собі пару, провести ніч, а вже потім думають, чи продовжувати стосунки чи ні. Прийти у клуб і просто потанцювати на дискотеці – ні, не чули.

DSCN3564

Площа Героїв Гетто

Місто надзвичайно чисте, незважаючи на величезну кількість туристів різної національності. Вулиці дуже вузькі, тому на тротуарах є спеціальні місця для парковки автомобілів, щоб вони не заважали руху транспорту. Світлофори окремо для пішоходів, автомобілів і велосипедистів. Останніх просто незліченна кількість у місті. Але, на відміну від України, самі велосипеди дуже прості, часто схожі на нашу «Україну», із плетеними кошиками у якості багажника. Також багато хто пересувається на скейті чи роликах. Ми навіть бачили кількатисячну колону ролерів, що пересувалася ввечері по центру. Тому можу назвати Краків містом рухливого способу життя.

Ну і ложкою дьогтю у всій цій бочці польського меду став Міжнародний благодійний фонд «Дар», який і займався організацією фестивалю. Його представниця Тетяна не те, що не орієнтувалася в деталях, вона елементарно не знала, як дістатися до Вавеля із центру міста (а це всього 400 метрів навпростець через сквер). Із обіцяних у програмі екскурсій ми отримали лише половину і то завдяки тому, що вимагали. Наш конкурсний день переносився спочатку із 21 на 22 квітня, потім на 23 квітня на 19:00, потім на 10:00. Концертним залом став клуб «Кабаре». Діти 10-12 років, що танцюють українські танці та виступають з академічним вокалом в залі поганенького нічного кабаре, – це прямо як сюжет дебільного трешового фільму. Як кажуть, «без л*ха і жизнь плоха», от ця організація якраз і  діє за таким принципом, а батьки і керівники колективу просто попалися на гачок. Ну і я разом з ними.

Вихід я все ж знайшла – просто орієнтувалася по місту самостійно, тому побачила набагато більше, ніж інші. Узагалі думаю, що можна пізнати місто по-справжньому лише тоді, коли занурюєшся у натовп і губишся серед місцевих жителів.

Загалом за 3 дні у Кракові адаптуватися реально. Але краще затримуватися там на довше. І мої враження, незважаючи на нюанси, все ж дуже позитивні.

Багато побачила, багато кілометрів находила. І кинула монетку у фонтан, щоб повернутися.

Коментувати

1 Коментар
ворон
• 13:04 | 04 травня 2016

Действительно контрастный город)

Відповіcти
20 вересня 2017