Ігор Середа
4 записи

В осиному гнізді

6

Це, мабуть, ще скандальніше, ніж про ЛГБТ.

І ще одне підтвердження улюбленої мотивації – які завгодно надумані, тільки б не реальні проблеми. Але тема міжстатевих «перехресть» і «паралелей» особливо небезпечна і гостра. Бо тут, на мою суб’єктивну думку, будь-які незважені акценти направлені на міжстатевий розкол, знищення нормальних взаємовідносин у суспільстві, у родині. Як, можливо, і нищення інституту сім’ї взагалі.

І цих акцентів на сьогодні, на жаль, дуже багато.

Свої висновки спробую пояснити тим, хто хоче слухати, а не вільно плисти за течією «інформаційних маніпуляцій».

1

Викривлення історії

Вже традиційно будь-яке явище, яке потім ставало жіночим деструктивом, включаючи і високі підбори, створювалось не з агресивною, руйнівною, а з чисто прикладною метою.

Вперше поняття «фемінізм» вжив 1837 року французький філософ і соціаліст початку-середини XIX століття Шарль Фур’є. Між нами – неординарна особистість з досить оригінальними ідеями.

Та мало хто згадує, що у своїх вченнях про «соціальну справедливість», філософ обґрунтовує «рівність» не як право, а як ОБОВ’ЯЗОК соціальних груп. Тобто, щоб суспільство органічно розвивалось, у кожної його категорії мають бути свої обов’язки. Тобто рівні у ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, а не у правах кричати про свої права.

Та, як часто буває, ідея «скромного філософа» класно лягла на радикальні гасла. Справедливість вона завжди така, трохи несправедлива.

До 70-х років минулого століття феміністичний рух дійсно сприяв захисту прав жінок. Були і законодавчі «гріхи» та і нормативні суспільні забобони, які відводили жінці місця у статевих «спецрезерваціях». Було за що боротись.

Та коли акценти з «прав» перекочували на «вплив», без сумніву визначне явище в історії цивілізації почало пожирати саме себе. З’явились купа напрямків, векторів і концепцій фемінізму (від радикальних до культурних), які часто суперечили одні одному і перетворювались на опонентів.

Та «прагнення розколу» – це природне перспективне явище будь-якої суспільно системи. Погано інше – сучасний рух втратив ознаки «захисту прав» через їх відстоювання. Тепер – це агресивна машина для «утвердження прав» через відмову від ОБОВ’ЯЗКІВ і приниження прав інших.

Матріархат і закінчення історії

Від наукових концепції «матріархату» цивілізований світ відмовився ще на початку XX століття. У СРСР елементи цієї маніпулятивної технології жили до 80-х років з різних причин – «урівнялівка» за біологічними та суспільними характеристиками, загравання і «ширмування» на тему «права людини»…

Та незаперечним фактом, на якому зійшлися АВТОРИТЕТНІ історики – жодних притомних доказів існування періоду «коли жінки панували над чоловіками» немає. У цьому питанні крапка. Щоб навіть не було маніпуляцій.

Тепер повернемося до «агресивного правоборства». Після того, як ворога перемогли – треба розходитися нафіг. Або придумувати нового ворога. І чим важче – тим більше цей процес дратує самих творців.

10 грудня 1948 року – дата, яка стала відправною точкою нової Епохи Світового Права. У Парижі ухвалили Загальну Декларацію Прав Людини. Тепер чітко стало зрозуміло: будь-яке приниження права людини – злочин.

Доленосний документ поставив «фемінізм» під загрозу – Епоха Воєн за Права закінчилась. Але, як і у багатьох «політкоректних» темах «гендерність» знайшла свою шпаринку. Вороги є завжди – їх просто треба викрити. Таким чином рух, направлений на захист прав жінок, «перепрофілювався» на захист свого існування.

2

Головне – кричати

Сучасний феміністичний рух – це агресивна, абсолютно нетерпима, безальтернативна течія, яка направлена не так на УРІВНЯННЯ гендерних ролей, як на їх РОЗДІЛЕННЯ. Акцент обирається у залежності від політичної, суспільної кон’юнктури.

Які «стратегічні завдання» сьогодні вирішують лідерки і «рупори» руху?

Вигадують ідіотські морфеми для позначення «жіночого» боку життя.

І тим самим роблять жінок «нерівними» чоловікам. Самі ж нафантазовують для них смішні, нехарактерні, неестетичні слова, щоб ще більше принизити.

Жінка – це осередок краси, ніжності і грації. Джерело і творець життя.

От цікаво, якими «фемінізмами» можна було б сформувати попереднє речення? Осердкиня? Джерелиня? Творчиня?

Зауваження про відвертий ідіотизм – і ось уже є привід для війни чи звинувачення у «затюканості». У залежності від статі опонента.

І не треба галасувати про «повагу» і «гордість». Слова ніколи не викликали ні того, ні іншого.

Вважають, що захищають право жінок на працю і взагалі самореалізацію – у родині, суспільстві.

І все б добре. Якби на ті права хтось серйозно посягав. Я не беру до прикладу винятки – в усі часи і завжди були «придуркуваті» особини, поведінку яких не можна вважати індикаторною чи тенденційною. І це незалежно від статі.

Натомість – скільки жінок у журналістиці, педагогіці, медицині? Важливих, впливових, згодьтесь, галузях. У останній – додаткова чуттєвість навіть перевага.

І ще одна моя суб’єктивна думка, від якої «войовничі феміністки» луснуть і зайдуться в істериці. Про професії.

У існуванні кожного явища, на мою думку, має бути раціональне зерно. Простіше – відповідь на запитання «нафіга?» Якщо дуже захотіти…правильно. От тільки нафіга?

Можна жінці таскати штанги і гирі, «смалити 150» у пику? Можна. Але нафіга?

Можна жінкам у кацавейках дорожників таскати совкові лопати з бітумом? Можна. Але нафіга?

Можна порпатися у політичному бруді, ганьбитись, істерити разом з колегами-чоловіка? Можна. Але нафіга?

Дасте, феміністки, відповіді на ці запитання – зрозумієте, що натворила ваша сторічна соціалістична істерія. Тоді реально допоможете жінкам, які надриваються на трьох роботах, залишаються вірними і чудовими матерями, дружинами, доньками. І вони знайдуть аргументи проти чоловіків, які «поприлипали гузнами» до диванів, а на запит «Та будь же ти чоловіком?» цілком справедливо відповідають: «А нафіга? У мене дружина – чоловік.»

3

Моральний вибір кожного

У родині, де я виховувався, повага до жінки, її місії, самого її існування – один із центральних постулатів. Образа чи приниження жінки – табу і зневага серед своїх же. Та зізнаюсь: у житті були моменти у ставленні до представниць «прекрасної статі», якими я не пишаюсь. Але вони у жодному випадку не мали під собою статевих мотивів.

Сьогодні дім моєї родини – це територія єдності. Немає «жіночих» і «чоловічих» хатніх справ. Усе разом. Але те, що вмієш і робиш добре. Скажу чоловікам: спробуйте хоч раз увесь «хатній фітнес» – і повага прийде сама собою. Коротко жінкам: вам нікому і нічого доводити не потрібно. Це вже не середньовіччя. Розумному – не треба, дурному – не поможе.

Дорогі наші і любі жінки – не треба бажати перетворюватись на чоловіків. У кожного з нас – свої завдання, місія. Та спільні – слава, здобутки і пошана. Ми – різні. Це – так чудово і гармонійно.

Порушення НАШИХ прав – злочин у абсолютно рівній мірі. Але нехай цим питанням опікуються правозахисники без фанатичного ідіотизму. Бо фанатизм – незалежно він гендерний, політичний, релігійний – залишається ознакою маніпулятивних технологій і невисокого інтелекту «клієнтури».

І на завершення.

Немає у цьому світі абсолютного зла. І у згаданих мною проявах фемінізму є позитиви.

Особисто для мене – це невичерпне джерело сміху. І «фемен»-блюзнірства, і означення «сексизм» з кожного-ліпшого приводу.

Мене веселить усе.

Окрім «депутатки» – слово влучне і класне, абсолютно відображає внутрішню сутність явища.

Я б і чоловіків так називав.

Коментувати

6 Коментарів
Ігор Середа
• 14:06 | 24 липня 2017

Поважати свого опонента незалежно від його погляду. Ознака мудрості. Я дуже вдячний Вам за захист Ваших поглядів. Щиро бажаю удачі!)

Відповіcти
Ася
• 12:45 | 24 липня 2017

Якщо жінка хоче тягати гирі, або кайфує від політичних дискуссій, вона має право на те щоб сратись з іншими політиками без коментарів “НАФІГА ТИ ТУДИ ЛІЗЕШ” – якщо вона має що сказати вона лізе от нафіга!
Якщо хоче то може смалити 150 в одну пику без нарікань “ТОБІ РОЖАТЬ ШЕ” – тому що за МОЖЛИВУ майбутню дитину і її здоров’ відповідальні своїм способом життя і мати і батько 50 на 50(і це все ще не ваше діло).
Я не феміністка, я розумію, що з абсолютно відзеркаленими проблемами стикаються і чоловіки, які йдуть наприкла в моделінг, або що.
Ми ж розуміємо, що в таких ситуаціях це “законом нє запрєщено”, але якщо ви обрали гендерно нестандартну роботу на вас будуть косо дивитись, бо суспільство деякі речі ще не приймає як нормальні.
Проблема не в феміністках як таких, вони просто дуже гостро реагують на ситуацію.
Проблема в людях які не можуть прийняти інших такими, які вони є.

Відповіcти
Ігор Середа
• 12:54 | 24 липня 2017

Прогнозовано. Гостра реакція – і Ви не “феміністка”?))) Нехай.
А як по Вашому, шановна “нефеміністка” – не з точки зору отруєного суспільства, а з точки зору науки – “тебе еще рожать!” другорядний функціонал? (Мені щиро жаль, що ви так думаєте!)

Ася
• 13:10 | 24 липня 2017

Знаєте, один сучасний поет написав цікавий тезис:
“Человек – это цель, а не средство
Увеличения собственной численности”

Ігор Середа
• 13:18 | 24 липня 2017

Чудова думка. Якість людини, її виховання, індивідуальність і вміння мислити – пріоритет. А війна за порушені права – це війна незалежно від статі, раси чи релігії. І будь-яке тут розділення чи диференціації – автоматично дискримінація, чи не так?
Якщо відповісти на всі запитання “нафіга”, то вийде, що суть ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ – це не просто хочу чи можу. Це об’єктивний пошук місця у суспільстві. Де у кожного – своя роль і місія. Які, інколи, дуже страждають від нашого егоїзму. І, як на мене, це справедливо.

Ася
• 13:39 | 24 липня 2017

Не можу погодитись, тому, що не бачу тут ніякої справедливості. Але це ваше бачення, в мене трохи інакше. Думаю, такому питанні нам скорше за все неможливо прийти до консенсусу.

15 серпня 2017