Гавриш Богдан
2 записи

Графіті та стріт-арт. Розвиток мистецтва чи девіація особистості?

0

Мистецтво – адреналін для душі. Слухаючи музику чи дивлячись на шедевр, ми відчуваємо як по тілу біжать мурашки, не можемо відвести погляд або навпаки, закриваємо очі від думок, які відносять нас в потаємні куточки нашої свідомості.

yLyPMfYDdAk

Але ніщо не може існувати статично, все навколо нас розвивається та еволюціонує. Мистецтво не виключення. Від розкішного бароко до незрозумілого для багатьох авангардизму, течії та рухи можуть викликати кардинально протилежні емоції.

Однією з таких суперечливих форм самовираження стало і графіті. Наприкінці двадцятого століття у Нью-Йорку нікому невідомий хлопець написав на стіні свій нікнейм, або тег: «TAKI 183». Це стало першим каменем у фундаменті на сьогодні багатомільйонного руху графіті-художників, або як вони себе називають – райтери. Це слово похідне від англійського «write» – писати.

Творчою поверхнею для перших райтерів були стіни і вагони метрополітену, усі вагони поїздів виглядали як сучасні галереї. Найпрестижнішим вважалося зробити «Wholetrain» – розмалювати весь поїзд згори-донизу. Цей рух стрімко набирав оберти. У 1983 році почали знімати фільми про графіті – «Style wars» та «Wild style».

bV_4NWYtnAw (1)

Але звичайно, що такий антисоціальний потяг до мистецтва викликав обурення серед представників влади й деяких прошарків населення. На райтерів почалось полювання.

За графіті притягали до юридичної відповідальності, деяким художникам погрожувало ув`язнення. Але цей шалений механізм вже було не спинити – райтери вийшли на вулиці, вони ховалися, малювали лише ночами.

Велика кількість їх відмовився від цього, але ідейні художники залишалися вірними своїй справі. Багато хто з них продовжує малювати навіть і сьогодні. Таких райтерів називають графіті-легендами. Їх імена відомі в усьому світі, художні галереї Нью-Йорку, Лондона, Берліну полюють на їх роботи. До таких легенд належать Seen, Cope 2. T-Kid, Dondi, Dare, Does, Can Two, Futura 2000, Shepard Fairey, Daim та інші. Деякі з них це зачинателі світового графіті руху.

Графіті складається з декількох сегментів. Це легальна складова «райтинг» та малювання поза межами закону «бомбінг». Якщо перше здійснюється на дозволених стінах, на фестивалях тощо, то бомбінг не обмежує – цілями для таких художників можуть стати вагони поїздів, стіни будинків, навіть дахи.

2 (2)

Не дивлячись на всю суперечливість руху, існує негласний «кодекс райтерів». Це по суті основні засади, наприклад не малювати на пам`ятках архітектури, могильних спорудах, не покривати чужі роботи та інші. Тож, райтери це люди з уявленням про порядність та повагу до суспільства, а не шаблонні вандали, якими їх уявляє більшість людей. Хоча така думка склалася мабуть, через невеликий відсоток тих, хто дійсно виявляє явну неповагу до суспільства.

На сьогодні графіті вже вийшло за межі андеграудного руху. Графіті давно оселилося в галереях та на світових фестивалях і конкурсах. Графіті-художників запрошують дизайнерами, відкриваються графіті-школи, останні, до речі, теж є дискусійним питанням серед самих райтерів. Так, це чудова можливість для початківця розвинути свій стиль та зрозуміти себе, але з іншого боку, більшість таких шкіл робляться лише з комерційною метою.

Щодо розвитку початківців – багато іменитих художників, які малюють з кінця двадцятого століття, піднімають питання впливу інтернету. В їх часи не було інтернет-ресурсів, взагалі не було майже жодних ресурсів. Знайти однодумця у себе на районі або навіть у цілому місті – це було все одно що знайти ще одну людину на безлюдному острові!

В ті часи панувала атмосфера спілкування, малювало дуже мало людей, усі знали один одного, обмінювались досвідом, новими навичками. Зараз же багато хто відмічає, що спілкування не є пріоритетним серед молодого покоління.

До речі щодо спілкування – у 2015 році мені дуже пощастило і у мене з`явилась можливість з`їздити у столицю нашої країни – місто Київ на «Sketch circle». Організатором був один з найактивніших райтерів України – Bios.

Метою проведення заходу було об`єднання людей навколо графіті-руху України, спілкування, обмін досвідом. Я отримав шалені враження – музика, атмосфера, контести, все це заряджало вражаючою хвилею мотивації.

Я ще довго згадував мій тріп до столиці та цю пригоду, дякую організаторам за цей захід, сподіваюсь ще раз відвідати «Sketch circle» і вже можливо в іншому місті України.

y_0258fa77

Мистецтво чи злочин – питання, яке виникає із самого зародження графіті. Цей рух несе певний посил, викликає емоції у людей. Щоб глибше зрозуміти діяльність райтерів та вуличних художників, раджу подивитись документальний фільм «Вихід через сувенірну лавку». Я переглядав стрічку разів 7-8 і кожного разу як вперше. Автором фільму став найтаємничіший та один із найгучніших вуличних художників світу – Banksy. Його ім`я досі невідомо, а обличчя так нікому й не вдалося засняти на камеру.

Отже, особисто на мою думку – графіті це мистецтво, у якого широкі можливості для розвитку та велике майбутнє. Але як і всюди, в кожному прошарку та організації людей, в графіті є ті, хто просто ганьблять цей рух. Ті, хто малює там, де цього робити не слід, хто просто не розуміє, що й навіщо робить, попутники графіті. До тих пір, поки такі люди існуватимуть, а вони існуватимуть завжди, графіті багато хто сприйматиме як хуліганство і вандалізм.

Коментувати